Революція гідності в лютому 2014 року сколихнула неймовірний сплеск інтересу та любові до всього українського всередині країни. Дизайн – не виняток.
В Інтернеті, на сторінках соціальних мереж, про це багато пишуть, предмети українських дизайнерів презентуються в різних творчих просторах, на виставках і в галереях. За минулий рік, щонайменше, три українських дизайнери отримали престижну премію Red Dot — Павло Вєтров, Валерій і Катерина Кузнєцови, Катерина Соколова, група українських дизайнерів виставляли свої предмети на виставці у Вероні. Перебуваючи всередині цього «бурління», може скластися враження, що український дизайн з’явився як «категорія», висловлюючись мовою маркетингу. Але це не так. Українського дизайну, як і раніше, немає, але це абсолютно не означає, що немає талановитих українських дизайнерів. А що потрібно, щоб феномен українського дизайну вийшов? Адже є ж категорія «італійський дизайн», «скандинавський дизайн». Що ж не вистачає в нашому супі (або борщі)?
Трохи історії. Італійський дизайн. В італійського дизайну особлива репутація в усьому світі. Особлива, незалежно від того, чи то йдеться про моду, автомобілі, чи то меблі та предмети інтер’єру. Що ж такого виняткового в італійському дизайні? Чому Італія, яка нічим до Другої Світової війни не виділялася в смислі дизайну, стала країною пізнаваного стилю?
Бідна, післявоєнна Італія, однією з перших країн усвідомила, що необхідно забезпечити скучивших за красою та комфортом людей усім необхідним. Тоді всі сили були зосереджені на розвитку промисловості країни. Саме в період післявоєнного відновлення Італії й зародилося поняття «італійський дизайн», яке згодом стало брендом. І вже в 50-х роках уся Європа та Америка ходила в італійських костюмах і пила каву з італійських кавоварок від Джо Понті. У середині 60-х років організатори знаменитої виставки I SALONI для підтримки та просування найбільш передових виробників, що виробляють дизайнерських продукт, прийняли рішення виділити під новий напрямок цілий сектор, практично, безплатно. Кількість учасників цього дизайнерського сектору була незрівнянно меншою порівняно з кількістю інших компаній. Але в усьому світі із цього моменту заговорили про італійський дизайн.
Газети майоріли заголовками: «Італійським дизайнерам виявилося недостатньо вирватися з обіймів минулого. Минаючи сьогодення, вони стрибнули відразу в майбутнє», «Італійські дизайнери створюють не просто меблі, вони дивляться глибше, проникаючи в саму суть і характер речей», «Італійці кидають виклик усьому світу. Їх меблі вражають, можливо, навіть дратують, але не залишають байдужими».
Однією з головних причин успіху італійського дизайну було те, що виробники в основній своїй масі зробили ставку на дизайнерів і дали їм свободу дій. Небачені раніше форми, незвичні матеріали та технології – на це не насмілювалися фабриканти інших країн.
Отже, якщо підсумувати причини зародження італійського дизайну:
– соціальний аспект: задоволення потреби людей в естетиці та комфорті в злиденній післявоєнній Італії;
– економічний аспект: усі сили були кинуті на відновлення промисловості;
– професійний аспект: виробники зробили ставку на дизайнерів і дали їм повну свободу.
Скандинавський дизайн. Зовсім інша історія. Феномен скандинавського дизайну, на відміну від італійського, торкається насамперед сфери побуту і найменше моди, автомобілів та сфери високих технологій. Говорячи про скандинавський дизайн, ми маємо на увазі інтер’єр (офісний у тому числі), меблі, посуд та інше. Скандинавський дизайн прийшов із будинку, у будинку він і живе. Коріння скандинавського дизайну, звичайно, ростуть із фінського ґрунту.
Фінські дизайнери та архітектори Ееро Саарінен та Алвар Аалто внесли свій неоціненний внесок у сьогоднішню естетику предметно-просторового середовища. Скандинавське ставлення до предметного середовища особливе й саме воно створило обличчя скандинавського дизайну. Чистота ліній, дбайливе ставлення до матеріалу, безкомпромісна функціональність, пильна увага до кольору та фактури поверхні – це те, на чому базується слава скандинавського дизайну.
Географічне положення і, як наслідок, суворі кліматичні умови, убога краса північної природи лягли в основу візуального ряду скандинавського дизайну: лаконічність, простота форми та конструкції, любов до дерева, прагнення підкреслити його теплоту, виявити природу. Чесне поважне ставлення до металу, скла, віддання переваги білому кольору (збігається з фізичною природною білизною). Майже молитовне шанування порожнього простору (чиста порожнеча як вища досконалість), світло, як конструктивний матеріал, ставить простір на однакових правах із бетоном і деревом, світло на півночі – велика цінність.
Підсумуємо. Унікальна для Європи північна краса скандинавської природи плюс традиційні скандинавські ремесла й історичне дбайливе ставлення до навколишнього середовища, лягли в основу унікального скандинавського дизайну.
Якщо метафорично позначити кожну з категорій (італійський дизайн і скандинавський дизайн) одним словом, італійський дизайн – це краса, скандинавський дизайн — чистота. Чи є сьогодні умови в Україні для того, щоб міг зявитися український дизайн як категорія? Соціальні, економічні, професійні, як в Італії, або унікальні природні та етнографічні, як у скандинавських країнах? На жаль, я поки що не бачу. Є сильний національний дух, є бажання здивувати і зробити щось особливе й відмінне від усього іншого (узгоджується з моїм уявленням про культурний код дизайну в Україні) — це унікальна складова, але… це, мабуть, усе. Немає навіть натяку на економічний аспект — бурхливий розвиток економічного потенціалу, впровадження сучасних і розвиток нових технологій. Професійний аспект теж сильно кульгає — національний виробник в основній своїй масі (винятки є, але їх небагато) не націлений на створення власного унікального продукту разом із дизайнерами. Набагато простіше й дешевше «не паритися», узяти якийсь італійський продукт і зробити його візуальну копію (якість і комфорт – як можемо) і ура, у нас теж красиво й головне, дешевше, ніж в італійців. Моє відвідування виставки KIF цього року підтвердило побоювання в цьому питанні (знову ж за рідкісним винятком). Для розвитку України в питанні дизайну за скандинавським шляхом у нас взагалі немає ніяких передумов. Так, у нас є унікальний природний потенціал – наші чорноземи, і є традиційне для України землеробство, і це може вистрілити (якщо до цього багато чого додати), але це ніяк не стосується дизайну. Це інша історія.
Що нам залишається? Та нічого страшного, не сумуємо й не засмучуємося! А хто сказав, або чому ми власне вирішили, що Український дизайн повинен з’явитися як категорія? Є три самобутні національні дизайнерські школи: італійська – краса, німецька — функціоналізм, скандинавська – чистота. Інших національних шкіл настільки ж самобутніх і яскравих просто не існує. Звичайно, дизайн є і в інших країнах, скрізь є талановиті дизайнери, але це інтернаціональне явище. Наприклад, США – найбільша передова економіка, звичайно, там є дизайн і іноді дуже непоганий, але ніякого американського дизайну як категорії немає. От і в Україні дизайн повинен з’явитися як інтернаціональне явище. Для цього саме є всі передумови – є талановиті українські дизайнери з яскравими ідеями (небагато, але є), є окремі виробництва, на яких хочуть робити свій унікальний дизайнерський продукт, а не «здирати», як інші (нехай небагато, але є) — вони будуть розвивати і культуру виробництва, і доганяти технології та впроваджувати нові. І сильний національний дух (унікальне явище, що з’явилося після Майдану) тут нам у допомогу. Це може сильно прискорити процес появи власного дизайнерського продукту, який може цілком вийти на глобальний ринок – його буде небагато, але він буде. І в інтернаціональних командах дизайнерів, які працюють на провідні італійські (і не італійські) фабрики з виробництва різних предметів для життя точно з’являться українці. Абсолютно не сумніваюся. Але для цього потрібно багато, багато, багато чого зробити.
Зможемо?