Явище розкоші в Європі бурхливо розвивалося протягом декількох століть із моменту закінчення епохи середньовічча і до кінця 18 стліття досягло свого апогею.
У 15 столітті розкіш проявлялася у святах, балаганних виставах, прийомах та врочистих ходах. Спосіб життя італійської аристократії переймають французькі королі, яким нерідко вдається багато в чому перевершити сусіда. Поряд із такою «непродуктивною» розкішшю, що призводить тільки до витрат величезних сум грошей, починає формуватися «продуктивна» розкіш. Це відбувається багато в чому завдяки жіночій статі й особливо фавориткам короля. У період із 1200 по 1800 роки саме завдяки жінкам спосіб життя в розкоші зазнав серйозних змін. У наявності тенденція «одомашнювання», перехід від розкоші, яка виражалася в турнірах, святкових ходах, до «домашньої» розкоші, яка більш відповідала інтересам і потребам жінок – чи то законна дружина, чи то фаворитка короля.
У 15 і 16 століттях в Італії розвивається мистецтво приготування їжі, виникає поняття делікатесів і розкоші в їжі. Розкішне житло бере свій початок теж в Італії 15 і 16 століть — будинки відомих куртизанок ставали в той час ідеалом оформлення житла взагалі. Наприклад, під час панування стилю бароко важливим предметом багатства й розкоші в будинку вважалися дзеркала. Ліжко в той час теж набуло статусу найціннішого предмета обстановки. Кожний заможний чоловік будував для своєї коханої невеликий палац або розкішну міську квартиру.
У 18 столітті найдорожчим предметом розкоші стали меблі. У середньому потрібно було змінювати обстановку в будинку кожні 6 років, щоб встигнути насолодиться всім новим і гарним. І вже в кінці 18 століття у великих містах тенденція до розкоші в обстановці приватного житла поширилася і на громадькі будівлі — театри, мюзик-холи, змінився зовнішній вигляд магазинів, що торгують делікатесними товарами. У цей же час виготовлення предметів розкоші відокремлюється від простого ремесла. Багато економістів упевнені, що розкіш внесла великий вклад у розвиток капіталізму.
Як же визначити розкіш? Що це таке? Венер Сомбат — економіст і соціолог, який займається вивченням цього питання, визначив розкіш, як те, що виходить за рамки необхідного. Але що таке необхідне? Те, що може вважатися необхідним в американському або італійському суспільстві може цілком потрапляти в поняття розкоші в індійському суспільстві. Пам’ятаєте знамениту фразу із «Золотого теляти» — автомобіль не розкіш, а засіб пересування? Ільф і Петров, як у воду дивилися — сьогодні, для нас це дійсно засіб пересування. Тобто для визначення розкоші потрібно враховувати і географічний, і часовий фактор. Крім того, розкіш варто розглядати в кількісному та якісному вимірах. У кількісному вимірі — це марнотратна витрата, у якісному — споживання товарів поліпшеної якості.
Звичайно, для будь-якої людини предмети першої необхідності мають першорядне значення по відношенню до предметів розкоші. Інтерес до останніх виникає тільки тоді, коли вже задоволені основні потреби. Але і сьогодні, як і колись, «основні потреби» – дуже суб’єктивна штука й сильно залежить від країни проживання. Наприклад, у США та в Європі житло для бідних із ванною та туалетом — саме собою зрозуміле, але для мільярда інших людей на планеті з інших країн — це недосяжна розкіш.
У 21 столітті ставлення до розкоші у світі сильно змінилося. Сьогодні вже можна сміливо говорити про існування таких понять, як «стара розкіш» і «нова розкіш». Стара розкіш — сьогодні розуміється як надмірність, надлишкове споживання, надлишкове використання дорогих матеріалів, це щось на зразок унітазу із золота. Нова розкіш має на увазі раціональне використання матеріалів, тяжіє до технічних рішень, до переваги знань. Стара розкіш витрачає кошти й часто завдає шкоди, нова розкіш відкриває можливості збереження та поліпшення. У розвинених країнах у забезпечених еліт з’явилися нові правила для правильного поводження із грошима, і нове розуміння того, що розкішне, а що ні.
- Витрачаються великі суми на предмети, що задовольняють основні потреби, а не на предмети, які демонструють вищість. Витратити великі гроші на ванну кімнату, на містку душову кабіну, оздоблену натуральним камінням, на простору дизайнерську кухню, оснащену за останнім словом — це нормально, це те, чим будеш користуватися ти і твоя родина щодня! А от купити занадто дорогу плазмову панель — не дотягує до розуміння нової розкоші.
- Витрачаються величезні гроші на речі професійної якості.Нова розкіш оцінюється не за вартістю придбаних коштовностей, а за вмінням придбавати речі, вироблені за складною і трудомісткою технологією.
- Нова розкіш вимагає бути бездоганним у дрібницях. Якщо кран на кухню — то кращий кран для миття посуду. Якщо крісло — то зразок зручності та ікона дизайну одночасно.
- Витрачаються гроші на речі, у яких виявлена природня недосконалість. Меблі з виявленою первозданною фактурою дерева, підлоги — на вигляд тих, що були в ужитку (для цього спеціально наймають столяра або використовують відповідні технології), фланелеві, а не шовкові сорочки, натуральні фруктові соки з м’якоттю.
- Витрачаються гроші на речі з нальотом скромності, що не кричать про свою ціну. Ніщо не має в шанувальників нової розкоші такої дурної слави, як участь у боротьбі за більш високе становище в суспільстві за допомогою демонстрації власного багатства.
- Витрачаються великі гроші на речі, які раніше коштували дешево, але тепер коштують дорого. Особливо це стосується натуральних продуктів харчування — особливе м’ясо, особливі овочі, дика риба.
- Це правило стосується того, як купують у розумінні нової розкоші.
Сам процес купівлі — дуже важливий. Важливо, щоб компанія, яка, наприклад, продає твідові піджаки, була експертом у цьому питанні, щоб фахівці цієї компанії могли сказати декілька слів і про видатну якість вовни вівці, і про те, як і ким шиються дані піджаки. Компанія-експерт повинна надати не тільки найнеобхідніші відомості про товар, але й уміти провести культурні, соціальні та філософські паралелі.
Чи працюють сьогодні правила нової розкоші в Україні чи ми ще живемо за правилами старої розкоші? Зрозуміло, що для того, щоб таке явище, як розкіш, взагалі могло розвиватися в суспільстві, необхідне виконання деяких умов: повинна існувати верства багатих людей і повинна бути можливість вільного вибору в житті. Ці умови почали формуватися в Україні після розпаду Радянського Союзу (не можна сказати, що багатих людей у Совку не було, але от вільного вибору в житті не було точно).
Згадуючи 90-ті та перших «нових українських» можна констатувати, що всі їх придбання повинні були не просто говорити, вони повинні були кричати про добробут цих людей. Надлишкове споживання, тяжіння до достатку золота, до накопичення предметів престижу, за рахунок яких можна було показати свою перевагу над іншими — це було правилом життя, правилом, що відноситься до старої розкоші. Чи багато змінилося за 25 років? Не можу сказати, що багато. Ми всі пам’ятаємо телевізійні репортажі з маєтку Януковича та Пшонки. Людей, що ставляться до розкоші по-старому, в Україні як і раніше багато. Багато хто як і раніше вважає, що розкішно придбавати діаманти, вілли, туфлі зі страусиної шкіри й хутра, а не здорові, але дорогі продукти харчування, найсучасніше обладнання для кухні, або будь-які інші предмети, зроблені за складною технологією, які несуть у собі серйозний інтелектуальний і художній потенціал (наприклад, дизайн).
Багато хто, але звичайно не всі. Це радує. Я дуже сподіваюся, що і 7-ме, останнє правило нової розкоші, теж запрацює в Україні.
Збираючись придбати предмети розкоші, ну, наприклад, сумку від відомого кутюр’є або дизайнерські меблі, варто не один раз подумати, а чи дійсно Вам потрібні предмети розкоші? Чи тотові Ви до володіння ними? Якщо Ви їх шукаєте на чорному ринку або в сірих дилерів, щоб заплатити за них ціну нижче від ринкової, навряд чи Ви готові до володіння цими речами. Краще купити просто міцну та елегантну сумку або якісне й зручне крісло. Купівля предметів розкоші, в ідеології нової розкоші, повинна доставляти Вам не менше задоволення, ніж користування самими предметами.
Як правило, люди, готові до споживання нової розкоші, не шукають її в сумнівних торговельних точках. А ВИ?