В. К. – Віктор Кудін – Головний архітектор ТАМ “Кудін”

О. Р. – Ольга Рябова – Головний дизайнер ТАМ “Кудін”

Ф. Є. – Фаїна Єренбург – Арт-директор бренда DAVIS CASA

Ф. Є.: Що, на вашу думку, необхідно знати замовнику про вашу архітектурну майстерню?

В. К.: Потрібно знати, що ми чесні архітектори, ми робимо чесну архітектуру. Однак це не завжди може подобатися клієнтові. Коли замовник хоче побудувати будинок, він приходить до нас зі створеним у голові малюнком і не може розстатися із цією своєю мрією. Ми ж пропонуємо своє вирішення його завдання. Пропонуємо грамотне рішення і не готові йти на поступки замовникові, якщо це суперечить суті об’єкта. І це не тому, що ми не вміємо слухати та чути. Ми вміємо. Наші знання та досвід у професії не дозволяють допустити проектування речей, які не відповідають певним нормативам. Якщо потрібно оптимізувати бюджет, ми готові дати професійні рекомендації, але ми не допустимо рішень, які зроблять перебування в цьому будинку небезпечним. Це не тільки юридична відповідальність, це морально-етичне і питання професійної чесності.

Ф. Є.: Коли питання стосується зручності або безпеки, аргументи знаходити легше. А якщо йдеться про більш тонкі матерії — художню складову архітектури чи дизайн проекту?

В. К.: До кожного замовника шукаєш підхід і підбираєш свої слова. Коли нас знаходять замовники (а саме вони нас знаходять, а не ми їх), вони вже бачили наші об’єкти й розуміють, що ми із себе уявляємо. Ми робимо сучасну архітектуру, ми не граємося в історичні стилі. Ми можемо реставрувати будівлі, але гра в історизми некоректна. Які знаходимо аргументи? Ми намагаємося пояснити людині, що будівля, яку вона хоче побудувати (не має значення громадська чи приватна), залишиться на землі з Її іменем. Будівля повинна бути сучасною, співзвучною тому часу, у якому людина живе, і інакше бути не може. Як би ми сьогодні дивилися на Парфенон, якби його у свій час побудували так, як, наприклад, будували етруски? Хіба була б тут чесність? Архітектура, яку ми створюємо, повинна бути автентичною, відповідати своєму часу та технологіям. Це чесно із професійної точки зору. Ще один важливий момент — в об’єкті повинні бути духовний світ, художня тема, внутрішнє художнє життя.

О. Р.: Основний принцип — не смітити на Землі. Завжди потрібно пам’ятати, що ця будівля простоїть більше, ніж ти проживеш.

В. К.: Абсолютно незрозуміло, чим керуються замовники, будуючи заради економії грошей потворні будинки. Вони мені говорять: «Навіщо ти спроектував мені таку дорогу будівлю? Для мене це бізнес, мені потрібно заробляти на цьому гроші.» Схоже, вони просто не усвідомлюють, що це їх сліди на Землі, що вони зникнуть, а це залишиться. До деяких пізніше приходить розуміння, але справа вже зроблена. І тоді вони починають будувати церкви, намагаючись тим самим спокутати провину, отримати індульгенцію. Але слід уже залишено, уже насмітив.

Ф. Є.: Можливо, замовникові слід щось ще знати про вашу майстерню? Чи важливі ваші перемоги в конкурсах, дипломи?

В. К.: Думаю, важливі, і в першу чергу тому, що вони мають шанс отримати будівлю, яка в майбутньому теж може бути визнана кращою.

О. Р.: Дипломи говорять замовникові про наш професіоналізм. Для не досвідченої в архітектурі людини це особливо важливо. Наявність регалій (перемоги в конкурсах, дипломи, публікації в солідних виданнях) говорить про те, що він потрапив у міцні професійні руки, погано йому не зроблять.

Ф. Є.: Сьогодні часто продають просто концепти будівель (гарні картинки), проекти без робочої документації, без розуміння того, як втілити цю картинку в життя. Чи важливо, щоб замовник розумів, що ви архітектурна студія, яка відповідає за реалізацію того, що вона проектує?

В. К.: Це, безумовно, важливо. У цьому сенсі в радянському інституті Гіпроцивільпромбуд я отримав хорошу школу. Я розумію рух об’єкта із самого початку та до його закінчення, умію працювати із суміжниками. Нерідко наша майстерня бере на себе функції генпроектувальника. Ми відповідаємо за всі розділи — опалення, вентиляцію, кондинціювання і т. д. Звичайно, ми наймаємо надійні проектні організації за кожною з тем і відповідаємо перед замовником за якість усіх технічних рішень. Замовникові зручно, щоб усе було в одних руках. Однак сьогодні, наприклад, багато молодих архітекторів не роблять цього. Замовник найчастіше одержує проект будівлі взагалі без робочої документації, він не уявляє, із чого будинок зроблено, де проходять труби і т. д. Будівельники зводять будинок просто за візуалізацією. Це кричуще.

Ф. Є.: Що це: непрофесіоналізм, бажання заощаджувати гроші клієнта, назвати більш низьку ціну й виграти в тендері?

О. Р.: Причини можуть бути різними. Іноді замовникові здається, що він розбирається в будівництві і йому достатньо концепту, а далі він найме будівельників, і вони йому все зроблять. Він уважає, що це більш економний шлях. Насправді це безглуздя. Як показує досвід, скупий платить двічі.

В. К.: Відмова від робочої документації з метою економії грошей — це найбільша омана замовника. Потрібно сильно не дружити з головою та не вміти рахувати гроші, щоб заощаджувати на робочій документації, яка становить усього 3-5 % вартості загалбуду.

Ф. Є.: Я згодна, але архітектура — це вузькоспеціалізована тема, і люди мають із нею справу аж ніяк не щодня. Звідки вони повинні знати та розуміти, що це настільки важливо? Де замовник повинен почерпнути інформацію, які помилки важливо не допустити?

В. К.: Тут він повністю залежить від архітектурної студії, з якою починає спілкуватися. Або йому розкажуть і пояснять, наскільки це насправді важливо, і це теж чесність, або йому не скажуть про це, бажаючи потрафити або виставити більш низьку ціну, щоб отримати проект.

О. Р.: Подібна поведінка — непрофесійна.

Ф. Є.: Тут важлива просвітницька робота. Необхідно, щоб майстерні вашого рівня цю роботу проводили. Через соціальні мережі, ваш сайт або блог дайте замовникові рекомендації, на чому в жодному разі не можна заощаджувати, коли зводиш будинок, — просто не можна, тому що це тупик. Ніхто із серйозних архітекторів не бере на себе цю соціальну місію. Я просила б вас включитися в цей процес, це в майбутньому вам же самим полегшить переговори із замовником.

О. Р.: Дійсно так. Коли до нас приходять замовники й говорять, що ми дорого коштуємо (хоча ми не найдорожчі архітектори), то ми викладаємо перед ними томи з документацією — це є вагомим аргументом. У них просто шок, і в цей момент вони розуміють, наскільки все серйозно.

Ф. Є.: Запевняю вас, чим більше професійних голосів буде говорити на теми архітектури й дизайну із замовниками, тим швидше вдасться змінити ставлення до архітектора та дизайнера в Україні. Удасться донести, що ви не представники сфери обслуговування, які повинні виконувати всі примхи клієнта, тому що він платить гроші. Ще раз прошу вас, включайтеся в просвітницьку роботу.

В. К.: Є ще один важливий момент, чому так багато непрофесійних рішень — порушилося наступництво, воно розірване. Історично так склалося, що в 90-ті роки були знищені проектні інститути. Куди сьогодні молоді йти вчитися, де працювати й набиратися досвіду? Потрібно попрацювати як мінімум у двох-трьох майстернях, здобути досвід і тільки потім відкривати своє бюро. Зрозуміло, що архітектор — творець, він честолюбний і хоче будувати. Це можна зрозуміти. Але відсутність практичної школи не дає можливості робити професійні об’єкти. Тобі нема чого заперечити замовникові, ти проектуєш за вказівкою замовника, ідеш на всі поступки, аби тільки побудувати, а не підеш назустріч — не побудуєш. А це лихо — це і гроші, це і портофоліо, і кар’єра.

Деякі мої учні сьогодні, розуміючи важливість практичного досвіду, намагаються здобути знання в інтернатурі в приватних майстернях тут або на заході. І я впевнений, що в майбутньому вони будуть більш конкурентні та професійно більш затребувані, ніж ті, хто не робить цього.

Якщо подивитися на вулиці наших міст, стає очевидним, що держава сьогодні аж ніяк не сприяє появі якісної архітектури. Але це не означає, що про це не повинні думати ті, хто проектує і будує. Невдалу картину можна приховати за шафою, погану симфонію — не виконувати. Виродливу будівлю, на жаль, приховати неможливо, вона вже стоїть на землі, її нікуди не дінеш — цей слід залишиться на довгі роки.

О. Р.: Молоді люди в Україні здобувають освіту й відразу прагнуть до практичної діяльності. На заході за такими спеціальностями, як архітектор або, наприклад, лікар, перш ніж розпочинати професійну діяльність, потрібно пройти інтернатуру. Потрібно повчитися в Майстра, щоб зрозуміти весь процес, тому що найголовніше — це людське життя.

Далі буде…