О. В. — Олексій Валентіров — Головний архітектор архітектурного бюро VALENTIROV&PARTNERS.

Ф. Є. — Фаїна Єренбург — Арт-директор бренда DAVIS CASA.

Ф. Є. Олексію, розкажи потенційним замовникам про свою архітектурну майстерню: як давно ви працюєте та на яких проектах спеціалізуєтеся? Що важливого їм слід про вас знати?

О. В. У першу чергу, ми цікаві клієнтам своїм системним підходом, тому що ми займаємося не тільки проектуванням, ми надаємо цілий набір супутніх послуг, тим самим позбавляючи замовника головного болю із приводу ремонту або будівництва. Якість дизайну стоїть на першому місці, це не обговорюється, але при цьому ми розробляємо дуже детальну, якісну документацію, включаючи всі креслення й навіть специфікації об’єктів наповнення інтер’єру. Ми абсолютно прозорі для клієнта, він може сам порівнювати ціни на матеріали й обирати постачальників. Якщо потрібно, ми видаємо детальне технічне завдання для проведення тендерів.

Ф. Є. Наскільки я розумію, у цьому випадку замовник отримує повний контроль над ситуацією на об’єкті з усіх питань якості або фінансів, у нього є можливість відстежити будь-які розбіжності з документацією.

О. В. Я переконаний, що далеко не всі компанії видають клієнтам настільки якісну технічну документацію, причому не тільки в нашому регіоні, але й у масштабах усієї України. У мене був досвід роботи генпідрядником, що включає повне керівництво проектом і здачу об’єкта «під ключ». Тоді я мав можливість поглянути на свої креслення як будівельник, крім того, у процесі будівництва довелося вписуватися в обмежений бюджет. Це змінило моє ставлення до складання проектно-кошторисної документації, на сьогоднішній день у наших кресленнях відображено буквально кожну дрібницю. На відміну від архітектурних бюро старої школи, наша майстерня використовує сучасні методи роботи, тому при необхідності ми спроможні виконувати проекти в дуже стислі терміни.

Ф. Є. Можеш навести приклад?

О. В. Незабаром ми збираємося відкрити в Дніпрі новий об’єкт, це буде сучасна приватна школа, думаю, аналогів у Дніпрі поки що не існує. Наприкінці жовтня минулого року з’явився замовник на проект реконструкції об’єкта площею 1 100 кв. метрів, який хотів одержати креслення до початку грудня, щоб негайно розпочати будівництво. Фактично нам дали півтора місяця на розробку об’єкта, при тому, що передбачалося проведення часткової реконструкції будівлі, включаючи заміну всіх інженерних мереж. І наша команда успішно впоралася із цим завданням.

Ф. Є. Резюмую: ваша майстерня орієнтована на клієнта, це молода команда, здатна мобілізуватися для виконання складних завдань у стислі терміни. Видаючи технічно грамотну й докладну документацію, ви надаєте замовникові додаткові інструменти для контролю в процесі будівництва та комплектації.

О. В. Так, саме так.

Ф. Є. Добре, тоді наступне запитання. Я знаю, що ваше архітектурне бюро оформлене як юридична особа. Скільки осіб у вас у штаті?

О. В. Зараз тут сидить сім чоловік, наша архітектурна група, усі вони є штатними працівниками. За необхідності ми звертаємося до партнерських компаній. Конструкторське бюро робить для нас креслення на умовах субпідряду. Інжинірингові компанії залучаємо залежно від їхньої спеціалізації та специфіки конкретного об’єкта. Звичайно, ми співпрацюємо і з фрилансерами: з кошторисниками, розроблювачами презентацій тощо. Буває, якщо проект великий, команда збільшується до тридцяти осіб, але ми завжди ретельно відбираємо виконавців.

Ф. Є. Більшість наших архітекторів вважають за краще бути підприємцями, не хочуть реєструвати свою компанію. Будучи юридичною особою, ти відчуваєш якусь додаткову відповідальність?

О. В. Імовірно, вони просто не хочуть мати справу зі складністю бюрократичних процедур. А відповідальність – це питання професійної етики та ставлення до клієнтів, юридична форма ведення бізнесу тут ні причому. Я відкрив фірму через необхідність, щоб бути платником ПДВ і мати можливість безперешкодно працювати з корпоративним сектором. Працювати за безготівковим розрахунком навіть зручніше, мені не завжди приємно брати гроші з рук у руки в клієнтів.

Ф. Є. Як відомо, людина – істота соціальна. У зв’язку із цим у мене два запитання. По-перше, як би ти визначив професійний успіх, у чому він полягає? По-друге, чи цікаво тобі, як тебе і твою компанію сприймають у професійному співтоваристві та що про вас думають клієнти?

О. В. Успіх? Я б не відмовився отримати Прітцкерівську премію (сміється). Напевно, визнання важливе в будь-якій професії, причому для мене є важливими не тільки визнання колег, але й думка будь-якої людини з вулиці, яка зустрічається з результатами моєї роботи.

Ф. Є. Для багатьох мірилом успіху є гарний фінансовий стан компанії, але мені здається, необхідно зробити застереження. Можна заробити багато грошей, усе життя займаючись тим, до чого в тебе душа не лежить, і постійно відчувати професійну незадоволеність.

О. В. Так, гроші необхідні, але заробляти їх можна по-різному. До речі, найбільше я вічуваю себе професіоналом, коли замовники перестають зі мною спорити. Для мене це вже успіх, коли вдається їх переконати у своїй правоті, пояснити, чому моє дизайнерське бачення або моє технічне рішення краще, ніж те, про що вони думали первісно. Я дуже орієнтований на клієнта в плані сервісу, але не в тому, що стосується архітектури. Одного разу я робив перепланування квартири своєму знайомому. У процесі ми довго сперечалися, потім він ту квартиру продав, купив іншу, побільше, і говорить: «Тепер я зроблю все точно так, як ти скажеш». Виходить, що важлива складова успіху – це довіра замовників, підтверджена твоїм професіоналізмом.

Ф. Є. Добре, а які у вас стосунки з конкурентами по ринку?

О. В. Із конкурентами ми дружимо, хоча на ринку ми займаємо певну нішу й конкурентів у нас не дуже багато. Наш основний напрям у дизайні інтер’єрів – неомодернізм, але ми принципово не дотримуємося трендів. Коли мене просять зробити модний «лофт» у якомусь новобуді, я починаю виховувати замовника лекціями про те, що для цього необхідно купити закинуту фабрику або щось у цьому роді, тому до нас не йдуть із такими замовленнями. Я б сказав, що наші основні конкуренти сидять у студії Олексія Образцова, ми робимо емоційно близькі речі, час від часу перетинаємося на тендерах, але при цьому ми дружимо.

Ф. О. А що ти можеш сказати про стосунки із суміжниками, чи бувають конфлікти?

О. В. Суміжники в більшості випадків, думаю, нами незадоволені, тому що ми змушуємо їх звертати увагу на ті речі, на ті їх недоробки, які інші залишають поза увагою. Коли ми робили проект Харківського вокзалу, який залишився нереалізованим через те, що почалася війна, у нас було 13 пускових комплексів, у кожному приблизно по 30 комплектів креслень. Щоб систематизувати зберігання електронних файлів, витратили чимало робочого часу. Нам довелося сформувати конкретні вимоги за назвою файлів, які підрядні організації відправляли нам поштою. А щоб згодом не було непотрібних спорів – тепер ми вимагаємо від кожного суміжника ставити під вимогами свій підпис.

Ф. Є. Тобто як керівник ти суворий, але справедливий?

О. В. Так, намагаюся бути справедливим. Набувши деякого досвіду, я зарікся брати участь у таких проектах, коли замовник намагається нас «одружити» з якимись спеціалістами. Двічі ми погоджувалися, але потім виникали конфліктні ситуації, коли наші вимоги не враховувалися. Ми знайшли в цьому ґрунт для зростання, але втратили занадто багато часу в спробах домовитися.

Ф. Є.  Деякі суміжники недолюблюють тебе за зайву, як їм здається, педантичність?

О. В. Так, але деякі з тих, з ким у мене були непорозуміння на проектах, потім, коли потрібно було щось зробити особисто для себе, зверталися саме до мене.

Ф. Є. Наступне запитання стосується держави, у якій ми живемо, чи сприяє вона розвитку архітектури? Щось змінилося з 2014 року? Чи змінився замовник після Майдану?

О. В. Мені здається, уже почався рух у позитивний бік, у цей час ми перебуваємо в районі нульової позначки. Я розумію, що цей рух займе не одне десятиліття, головне – рухатися в правильному напрямі. З 2014 року змінилося багато чого: по-перше, зникли відкати чиновникам за виконання бюджетних проектів, тепер можна працювати прозоро, що дуже важливо. По-друге, змінилися персоналії. Є держструктури, з якими важко, але все-таки можна ефективно взаємодіяти й отримувати гарний результат. Але залишилися й такі, з якими краще не зв’язуватися. У мене дуже позитивний досвід співпраці із Дніпропетровською обласною адміністрацією, більше десяти наших проектів уже реалізовані, ще деяка кількість знаходиться в роботі. В основному це дитячі садки, школи і таке інше.

Ф. Є. Скажи, будь ласка, наші норми в будівництві шкіл дуже відрізняються від міжнародних?

О. В. Звичайно, відрізняються. У деяких проектах нам дозволили відступити від будівельних норм, які на сьогоднішній день сильно застаріли. Наша ОДА ініціює внесення змін до ДБН (Державні Будівельні Норми) через Мінрегіон, я допомагав їм складати список застарілих норм. Якщо це відбудеться, це буде справжній прорив! На сьогоднішній день цілий ряд цікавих сучасних просторів із прекрасним функціоналом, які давно будують в усьому світі, у нас побудувати неможливо.

Далі буде…