О. О. — Олександр Остапенко — Керівник архітектурного бюро 3D-project.
Ф. Є. — Фаїна Єренбург — Арт-директор бренда DAVIS CASA.

Ф. Є. Чи даєш ти професійні рекомендації замовнику, на чому можна заощадити кошти, а де не варто цього робити?

О. О. Так, обов’язково. Для цього, я вважаю, і звертаються до фахівця з досвідом. Але тут виникає ключове питання: довіра професіоналізму. Чи довіряє замовник пропонованим тобою рішенням, твоїм знанням, твоєму досвіду і взагалі тобі як людині?

Ф. Є. Виступаючи в ролі генпідрядника, потрібно мати суміжників, у яких ти повністю впевнений. Коли ти пропонуєш замовнику звернутися до когось конкретного, фактично ти береш на себе відповідальність. Якщо замовник вирішує піти в інше місце, ти не можеш відповідати за його відносини з тією компанією. Тобто замовник розуміє, що зрештою він, припустимо, заощадить 5 %, але ризики він бере на себе?

О. О. Я пропоную замовнику рішення і пропоную його реалізацію, описую оптимальні критерії, усі «за» та «проти», але рішення залишається за замовником — він може купувати там, де вважає за потрібне, але за умови, що якість відповідає вимогам. На жаль, без такої професійної підтримки замовник часто може стати жертвою несумлінної боротьби за клієнта — коли для того, щоб отримати замовлення, йому дають нездійсненні обіцянки, цифри та строки. На жаль, замовники це розуміють не завжди, але це їх досвід.

Ф. Є. Скільки фрілансерів у твоїй команді?

О. О. Залежить від вимог об’єкта, зазвичай 5-7 чоловік.

Ф. О. Скільки об’єктів ти спроможний робити одночасно?

О. О. У мене бувало в роботі до 15 об’єктів. Але це для відносно простих об’єктів. Існує межа, де може статися втрата якості — не встигаєш усе відстежити.

Ф. Є. Але ж можна набрати будь-яку кількість фрілансерів?

О. О. Так, але замовник звернувся до мене, отже, я відповідаю за якість роботи. Тому все одно я особисто веду проект, заглиблююся в деталі та технічні тонкощі.

Ф. Є. Ну, а так, щоб якість залишалася високою? І які, наприклад, це об’єкти?

О. О. Якщо йдеться про житло зі складною інженерією, то це 3-5 квартир, від 150 до 250 квадратних метрів кожна. Або будь-який громадський об’єкт, ресторан і таке інше.

Ф. Є. Ти ведеш в основному приватні об’єкти чи громадські теж?

О. О. У проектуванні приватних об’єктів у мене дуже великий досвід. Зараз з’явилися й громадські, некомерційні об’єкти.

Ф. Є. О, це ще цікавіше. Я знаю, що досить важко переключатися із приватних замовлень на громадські, тому що всі процеси там ідуть зовсім інакше. Ти вже відчув це на собі? Є станція метрополітену,  є лікарня, дитячий садок, SPA-салон – це дуже різні об’єкти. Архітектор повинен мати широкий кругозір.

О. О. Так, дійсно – кожний сегмент має свої особливості, але архітектор повинен постійно вчитися, розвиватися, адаптуватися до поточної ситуації. Можливо, буде потрібен додатковий час на вивчення того або іншого питання, чи то новий стиль, нова технологія або нові нормативи, але це цікаво, у цьому весь кайф, коли ти розвиваєшся! Це дає мені відчуття творчого підйому, ейфорії — здобуття нових знань та їх реалізація. Мені подобається постійний процес навчання.

Ф. Є. Тож, твоє хобі — навчатися, тобі подобається пізнавати нове?

О. О. Це моя робота та мій стан. А як хобі я люблю готувати, але не так, щоб щодня стояти біля плитки.

Ф. Є. Яка кухня тобі ближче?

О. О. Італійська.

Ф. Є. Чудово, ще запитання. Ти говорив, ти звільняєш своїх клієнтів від безлічі неприємних обов’язків і що в тебе є партнери — будівельники, конструктори, постачальники, з якими ти спрацювався.  Ти назвав деякі із цих компаній, я вдячна, що DAVIS CASA потрапила до них. Але я хотіла б уточнити: за якими критеріями ти вибираєш суміжників?

О. О. Я повинен розмовляти з ними однією мовою. У першу чергу, це мова будівельної документації, креслень. У мене є певний рівень, і я розраховую, що люди, які співпрацюють зі мною, йому відповідають.

Ф. Є. Тобто вони повинні бути технічно грамотними. Що ще?

О. О. Крім професіоналізму, для мене дуже важливий відгук партнера. Я очікую від людей, з якими працюю, що вони будуть переживати за мої об’єкти так само, як я сам. Ще — порядне ставлення до клієнта, ініціатива у вирішенні складних питань. Ці критерії виробилися протягом багатьох років.

Ф. Є. Наша розмова добігає кінця, і наостанок: ти любиш вчитися, що ти для цього робиш? Читаєш книги? Перериваєш інтернет?

О. О. Коли шукаю інформацію цілеспрямовано — звичайно ж, перериваю всі можливі джерела. І крім вивчення теорії в першу чергу запитую реальні відгуки із практики (якщо це можливо). За останній час я переосмислив багато речей. Змінилося моє розуміння особистого простору, яким він повинен бути. Коли я проектував свій будинок, було одне розуміння, зараз уже по-іншому бачу ті речі, які потрібні мені для життя.

Ф. Є. Скажи, у тебе є професійна мрія?

О. О. Так, я хочу створити в нашому місті об’єкт, який буде знаковим.

Ф. Є. Це класна мрія — об’єкт громадського призначення, яким би користувалися наші діти і, можливо, онуки.

О. О. Зараз ми до цього наближаємося, це знаковий, цікавий об’єкт, але я поки що не знаю, у що це виллється. Дуже хотілося б це зробити, і поки все йде в правильному руслі, але політичні процеси…

Ф. Є. Не знаю,  про що йдеться, але буду тримати кулаки.

О. О. Спасибі. І ще, дуже хочеться, щоб змінилася наша система освіти. В архітектурі, зокрема. Зараз мій син — студент архітектурного факультету, і я бачу, що з освітою на сьогодні у нас погано.

Ф. Є. Радянська освіта була не така погана?

О. О. У нас була хороша освіта. При всіх мінусах була системність та основи. Але зараз стара зруйнована, але нова на гідному рівні поки що не побудована. У Харкові намагаються щось зробити, я чув різні відгуки, як позитивні, так і негативні. Хочеться, щоб мій син став справжнім фахівцем… я намагаюся дати йому якісь інструменти.

Ф. Є. Буде спадкова архітектурна родина: син, його батько й дідусь із бабусею. Три покоління в архітектурі, справжня архітектурна династія!

О. О. Хотілося б створити династію, мої батьки заклали основи, я є проміжною ланкою, яка може дати поштовх наступним поколінням. Хочеться, щоб мій син це продовжив, а якщо вийде, то й онуки.

Ф. Є. Сашко, прекрасно! Тільки людина, закохана у свою професію, незважаючи на всі її складності, може мріяти про те, щоб її дитина та онуки теж були архітекторами.

О. О. Мене дуже надихнув випадок в Італії, коли ми заїхали на ферму з виробництва бальзамічного оцту. Там я пробував бальзамічний оцет 150-літньої витримки. Це їх сімейна справа, яка передається з покоління в покоління.

Ф. Є. Ти хочеш звести будівлю, яка буде стояти і через 100 років?

О. О. Якщо говорити про наш останній об’єкт, 100 років будівля вже простояла, але я хочу зробити так, щоб вона простояла ще 100!

Ф. Є. Бажаю тобі удачі.

О. О. Дякую.