О. О. — Олександр Остапенко — Керівник архітектурного бюро 3D-project.
Ф. Є. — Фаїна Єренбург — Арт-директор бренда DAVIS CASA.

Ф. Є. Я знаю, що ти професіонал із великим досвідом роботи в архітектурному проектуванні та дизайні інтер’єрів. Розкажи, як усе починалося?

О. О. Починалося все практично випадково. Незважаючи на те, що мої батьки — архітектори, ми ніколи не говорили про архітектуру як про мою мйбутню професію. З дитинства я із захватом займався спортом і за рік до вступу до вишу й гадки не мав, куди йти.

Мамині колеги запропонували: приводь його до нас на підготовчі курси в ДІБІ. Я пішов на курси, загорівся, стало виходити, і в 1990 році вступив на архітектурний факультет. Період навчання згадую із задоволенням.

Ф. Є. Ти закінчив архітектурний факультет у ДІБІ?

О. О. Так, спеціалізація містобудування. Диплом був дуже цікавий. Тема, яка знову актуальна для нашого міста, — Театральний бульвар, пішохідна зона й усе, що із цим пов’язане.

Ф. Є. Після інституту ти працював у приватних компаніях чи в проектних інститутах?

О. О. По-різному: я попрацював у М. Гуркова, у його майстерні при Спілці Архітекторів. Потім виїхав до Москви, працював у проектному інституті Моспроект-2, а потім повернувся і працював у В. Козлова.

У Моспроекті я брав участь у великих проектах та здобував неоціненні практичні знання із проектування громадських об’єктів, а у В. Козлова був досвід роботи із приватними об’єктами.  Також я працював в архітектурних майстернях в А. Плосконоса, в А. Філіппова. Перший об’єкт, який я зробив самостійно, — був салон із продажу світильників, потім виникли інші замовлення.

Ф. Є. Не страшно було йти на свої хліба? Адже це не тільки архітектура, але й менеджмент, і ще багато всього.

О. О. Це відбувалося поступово, працював паралельно над різними проектами, але персональних замовлень ставало все більше, стало зрозуміло, що вже не справляюся і там, і там, і тоді почав працювати самостійно.

Ф. Є. Ти починав свій бізнес один чи це відразу була майстерня?

О. О. Я працював сам.

Ф. Є. Ти як і раніше один чи в тебе в штаті є люди?

О. О. На сьогодні я не тримаю штат як такий, але в мене є перевірена команда — люди, з якими я працюю постійно.

Ф. Є. Я знаю, що ти готовий братися за об’єкти будь-якої складності і в будь-якому стилі. Якби тобі поставили завдання побудувати справжній класичний особняк? Ти б зумів побудувати, наприклад, особняк у стилі модерн початку ХХ століття?

О. О. Так, мені було б цікаво, думаю, я б упорався і кваліфікації б вистачило. Я не бачу нічого поганого в класичному стилі.

Ф. Є. Але засуджують не сам класичний стиль, а те прочитання класики, яке ми бачимо на вулицях наших міст.

О. О. Ну, лофти в нас бувають не менш поганими.

Ф. Є. Ми живемо в сучасному світі, чи варто сьогодні робити якісь класичні репліки?

О. О. Репліки — ні. Але, якщо йдеться про об’єкт, розташовуваний у відповідному середовищі, то містобудівна ситуація й оточення можуть продиктувати стилістику створюваного об’єкта. Наведу приклад з об’єктом у Відню. Замовник купив будівлю XIX століття, відселив звідти якогось графа, спадкоємця. І вирішив перебудувати цю будівлю під апартаменти. Ми зробили квартири в класичному стилі, додавши деякі сучасні елементи, але ми зберегли архітектуру будівлі та її атмосферу.

Ф. Є. Добре, я зрозуміла, що ти можеш це зробити. Ти знаєш класичну архітектуру, її канони і розумієш, яким повинен бути класичний інтер’єр. Якби перед тобою було поставлене завдання побудувати особняк у класичному стилі — чи то модерн, чи ампір, ти б упорався, тому що ти — професіонал. Але тобі було б приємно займатися таким проектом? Ти любиш це?

О. О. Це не зовсім коректно поставлене запитання: любиш чи ні? Мені ближче сучасна архітектура, але водночас мені подобається працювати з тим, із чим не працює ніхто. Подобається вирішувати завдання, які складно врішити. Це стосується як архітектурного проектування в цілому, так і інженерно-технічних завдань, що виникають.

Ф. Є. На сьогоднішній день існує багато уніфікованих інженерно-технічних рішень, які застосовують в усьому світі, в інтернеті можна знайти описи будь-яких технологій. Ти просто використовуєш передові технології чи ти намагаєшся привнести щось своє?

О. О. Я уважно слідкую за інноваціями й замислююся над тим, як це можна використати. Технологій багато, але кожний об’єкт — це конкретна ситуація, і потрібно правильно застосувати те або інше рішення. Або розвити його, придумати варіант, який спрацює в даній конкретній ситуації. Для цього потрібно мати і знання, і практичний досвід — одне без іншого якісно не спрацює. Приклад із практики: апартаменти на першому поверсі в багатоквартирному будинку, мають відкриту терасу. Замовник ставить завдання: “Сашко, придумай мені щось, чого немає ні в кого. Я хочу взяти максимум із цих площ”. І ми придумали зробити на цій терасі зону барбекю та японські бочки, але тільки вони ж не можуть стояти прямо на терасі — вони займають місце, і взагалі це неестетично. Я придумав, як їх приховати.

Ф. Є. Японські бочки, це щось пов’язане з парною?

О. О. Це спеціальні бочки із супутнім обладнанням. Одна з гарячою водою, а друга — з холодною, для контрастних процедур. Проблема була в тому, що ми не могли просто закопати їх у землю, потрібно було забезпечити доступ для їхнього технічного обслуговування й убезпечити перебування дітей на терасі. У результаті з’явилася розсувна підлога з технічним приміщенням під нею — рішення було досить складним у реалізації, але результатом замовник задоволений.

Ф. Є. Але як взагалі тобі в голову прийшла ця ідея з японськими бочками? Ти знав, що він захоплюється здоровим способом життя?

О. О. Так, ідея була народжена разом із клієнтом.

Ф. Є. На сьогоднішній момент що важливого слід знати замовникам про твою архітектурну майстерню?

О. О. Я практик, який має досвід реалізації своїх власних об’єктів. Ми пропонуємо своїм клієнтам не тільки знання в сфері проектування та дизайну, але й найважливіше – позитивні емоції!  Існує думка, що ремонт — це страшно, що ремонт потрібно пережити, це так жахливо і так важко. Але я намагаюся зняти із замовника всі питання, пов’язані з будівництвом, прибрати із цього процесу весь негатив.

Ф. Є. Тобто ти виступаєш як генпідрядник?

О. О. Генпроектувальник, генпідрядник і керуюча компанія, яка знімає із замовника всі організаційні питання. Найчастіше замовник приходить до нас до купівлі об’єкта і ми робимо аналіз, після купівлі об’єкта виконується проект і в ході будівництва він приїжджає ще два або три рази, а потім в’їжджає із дружиною та дитиною в повністю готовий будинок.

Ф. Є.  При цьому на тебе лягає відповідальність за все, що відбувається на об’єкті. За всі технічні рішення, технології, матеріали тощо. Це дуже серйозно, ти готовий брати на себе таку відповідальність?

О. О. Так, у такий спосіб ми зробили два об’єкти в Греції, ще до війни ми реалізували такий об’єкт для австрійського замовника в Криму, а зараз завершуємо подібний проект у Києві.

Ф. Є. Досвід роботи із закордонними замовниками завжди цікавий. Є думка, що там усе краще — матеріали, майстри та взагалі все. Може, це просто наш комплекс неповноцінності? Ти зустрічався на об’єктах із будівельниками — австрійськими чи грецькими? Чи відрізняються вони від наших за рівнем майстерності, є різниця, чи це міф?

О. О. Різниця є, після трьох місяців роботи ми привезли до Греції нашого виконроба, а ще через два місяці — і наших будівельників.

Ф. Є. Тобто наші дійсно працюють краще?

О. О. Так. Місцеві будівельники не розуміють наших вимог якості будівництва, найчастіше не дотримуються технології… У них відмінні інструменти, дійсно класні матеріали, набагато кращі, ніж у нас.

Ф. Є. Виходить, матеріали — це не міф, а руки?

О. О. А руки повинні бути нашими, тому що наші краще відповідають вимогам, пропонованим нашими замовниками.

Ф. Є. Не віриться, що в Греції немає нормальних будівельників, які володіли б усіма технологіями. Просто, напевно, хороші фахівці коштують дуже дорого?

О. О. Це досвід із практики, який був у мене. Моя думка на цей рахунок — у замовників там немає потреби в тій якості виконання робіт, яка є в нас.

Ф. Є. Якість життя, яка виникає після здачі об’єкта, залежить від конкретних речей. Навряд чи вони пов’язані із зовнішньою красою або стіною, відштукатуреною до ідеального стану? Вони пов’язані із грамотними інженерними рішеннями, із тим, наскільки зручно все спроектоване, наскільки враховані всі  життєві сценарії — ось що важливо. Це в подальшому визначає, добре там жити чи ні.

О. О.  Саме так! Є смакові переваги, це одна сторона медалі, а є проектування середовища проживання. І тут повинні працювати об’єктивні критерії оцінки, не можна повністю керуватися критерієм подобається/не подобається (до того ж цей параметр має властивість змінюватися).

Ф. Є. Оцінка роботи архітектора все-таки є сукупністю об’єктивних і суб’єктивних критеріїв. Професіонал розуміє, що таке грамотне проектування середовища проживання, але далі йдуть стилістичні переваги. Якщо, наприклад, у журі архітектурного конкурсу буде сидіти Марсель Вандерс, то переможе один проект, а якщо Антоніо Чіттеріо — зовсім інший, при інших рівних, чи не так?

О. О. Це довга розмова, на тему об’єктивної оцінки роботи архітектора та дизайнера, як і оцінки будь-якого мистецтва.

Далі буде…