С. Г. — Сергій Готвянський — Керівник архітектурної майстерні NOTTDESIGN.

Ф. Є. — Фаїна Єренбург — Арт-директор бренду DAVIS CASA.

Ф. Є. Ти є головною творчою одиницею студії, але виконуєш і функції менеджера для своєї команди. Як керівник, менеджер, ти жорсткий або лояльний?

С. Г. Я дуже лояльний, і часто від цього страждаю, мені вкрай складно звільняти людей. Іноді мені навіть складніше, ніж тій людині, яку я звільнив, це велика проблема. Михайло Темников, мій партнер, останнім часом взяв на себе більшу частину адміністративної роботи, він більш жорсткий, більш вимогливий. А я дуже люблю людей (сміється).

Ф. Є. Зараз в архітектурних майстернях стало трендом брати проектних менеджерів, архітектори хочуть звільнити себе від рутинних процесів. У вас теж щось подібне?

С. Г. Ні, проектного менеджера в нас немає.

Ф. Є. Скільки проектів майстерня може вести одночасно?

С. Г. Приблизно чотири проекти на одній і тій же стадії, тобто всього виходить 12-15 проектів. Я, як gap, займаюся всіма проектами. Перший концепт завжди йде від мене, моє бачення є нібито рамками для майбутнього дизайну. Я сам роблю об’ємно-планувальне рішення, деталюванням займаються хлопці.

Ф. Є. У вас зараз працює 10 чоловік, хто вони?

С. Г. Це архітектори та дизайнери, всі вони – професіонали, не просто креслярі або візуалізатори, які просто роблять монотонну роботу; і всі мають право голосу.

Ф. Є. В роботі з замовниками ти жорсткий або йдеш на компроміси?

С. Г. Я вважаю, що дизайн інтер’єру – дуже гнучка річ. Якщо компроміс глобально не псує об’єкт, я готовий на це піти, до певних меж. Іноді доводиться відмовлятися, це буває, я не вважаю це поразкою. Я слухаю клієнта, намагаюся робити об’єкт дуже персоналізованим. Мій об’єкт створюється накладенням трьох кальок: перша – сам об’єкт, наприклад, квартира; друга – людина, яка буде в ній жити; третя – це я, моє бачення. Кожен з цих шарів вносить свої обмеження. Наприкінці виходить єдино можливий варіант (сміється).

Ф. Є. А якби тобі запропонували спроектувати будинок, з гарним бюджетом, але тільки не сучасний, а в одному з історичних стилів, ти би взявся за це? Зміг би?

С. Г. Якщо говорити про дизайнера інтер’єрів або архітектора, на жаль, це не вільний художник, це бізнес. В мене є зобов’язання перед командою в плані зарплати, тому, швидше за все, я візьмуся, хоча би просто заради того, щоб заробити. Не впевнений на 100%, що зміг би, але я би спробував, хоча для мене це не дуже цікаво.

Ф. Є. Як вважаєш, які з твоїх особистих якостей допомагають в роботі, а які – заважають?

С. Г. Часто те, що я вважаю найгіршою рисою, насправді є хорошою. Я беруся за все підряд, дуже швидко загоряюся, але цей запал швидко минає. Але поки в мене є цей драйв, я весь в цьому. Це дуже допомагає в роботі, коли я задаю концепцію, але пізніше я можу охолонути.

Ф. Є. В тебе є успішні роботи в сфері предметного дизайну, є нагороди, ти виставлявся в Парижі, Ейндховені… Хотілося б зрозуміти, наскільки для тебе важлива ця тема.

С. Г. Я би розділив предметний дизайн на дві категорії. Перша – це те, що я роблю для себе, а потім вже шукаю клієнта, вирішую, запускати це у серію чи ні. А другий варіант, коли мені замовляють дизайн серійного предмета.

Ф. Є. Хто є твоїми замовниками, чи ти задоволений, чи платять роялті?

С. Г. В першому випадку, це мені дуже подобається, немає ніяких обмежень, окрім законів фізики. Чому я почав цим займатися? Тому що в основній роботі постійно щось обмежує, на результат впливає безліч факторів, важко відчути себе творцем. Хотілося зробити щось особисто моє, щось найближче до скульптури. Це дуже подобається, але майже не приносить грошей. Це захоплення чистої води, хобі. Якщо щось потім йде в серію або я роблю дизайн на замовлення – це та ж архітектура, той же дизайн інтер’єру. Це ближче до математики, ніж до творчості, зате це приносить дохід. Було кілька невдалих спроб співпраці з місцевими виробниками, але є проекти, по яких мені платять роялті, хоча суми дуже невеликі. У нас хороший дизайн, але те, що виробляють в Україні, коштує дуже дорого, має занадто велику собівартість через те, що серії занадто маленькі. Є італійські аналоги, приблизно за тією ж ціною. Будь-яка розумна людина віддасть перевагу відомому бренду. Я думаю, що ми ще не скоро станемо конкурентоспроможними.

Ф. Є. Я взагалі вважаю, що в цьому ми ніколи не наздоженемо, тому потрібно розвиватися в іншому напрямку. А ти не пробував співпрацювати з відомими брендами, з фабриками, з Катею Соколовою?

С. Г. Кілька разів відправляв роботи, їх не взяли, цьому потрібно приділяти багато часу і сил, але зараз я більше концентруюся на своїй основній роботі. В останні кілька місяців в студії ми намагаємося вийти на більш структуровану роботу, систематизувати всі операційні процеси, щоб було більше часу на інше.

Ф. Є. Чи є в тебе партнери, яких ти можеш порекомендувати?

С. Г. Не треба вважати це рекламою, але я можу сміливо радити DAVIS CASA, з вашої студією дуже комфортно працювати. Є проблема комплектації, зараз з’явилося багато невідомих компаній, при тому, що прайс дуже високий, це великий ризик. Крім того, коли звертаєшся до молодих компаній, в них немає досвіду. У випадках, коли від менеджера з продажу нічого не залежить, можна ризикнути, але комплектація кухні або вбиральні – це дуже складно, для якісного виконання такого проекту потрібно мати великий досвід.

Ф. Є. А щодо будівельників? Я знаю, що раніше ти працював з братом.

С. Г. Спочатку ми були в одній компанії, потім розділилися на NOTTDESIGN і NOTTBUILDING. Саша продовжує займатися будівництвом, але його компанія не завжди бере участь в наших проектах. Часто у замовників є свої будівельники або архітектори, і в якийсь момент ми зрозуміли, що в корені неправильно це об’єднувати. Якщо говорити про повний комплекс, не хочеться, щоб негативний досвід замовника на етапі реалізації накладався на нас. Ми, скоріше, партнери замовників, а не опоненти.

Ф. Є. А хороший конструктор у вас є?

С. Г. Ми працюємо з декількома конструкторами. Якщо наш об’єкт є частиною якогось комплексу, зазвичай ми співпрацюємо з тими конструкторами, які проектували цей комплекс.

Ф. Є. Хочу поговорити про проекти, які я бачила на вашому сайті: Stealing Beauty, Lost House…

С. Г. Зникаюча краса – так називався фільм Бертолуччі, я вважаю його генієм, дуже люблю його фільми. Крім архітекторської роботи, я фотографую. Причому моя фотографія – як жива скульптура, без одягу, немає прив’язки до часу. Це – про красу в чистому вигляді. Stealing Beauty – цей проект виник на стику дизайну та фотографії, коли в мене з’явився пігмент, який змінює свій колір від температури. Спочатку це були експерименти зі світильниками, потім вони плавно перетекли в фотографію. Цей відбиток – як життя людини, сфокусоване в одній точці. Те, що недовговічне, завжди здається прекраснішим… Втрачений Будинок – це концепт ідеального місця для релаксації. Такі будинки треба будувати в дуже красивих місцях, але навіть найчудовіша архітектура руйнує первозданну єдність природи, краще природи нічого бути не може. Тому ми створюємо тимчасову архітектуру, скляний будинок, який можна прибрати, як намет. У плані просування, на Instagram це найпопулярніший наш проект, має найбільше репостів.

Ф. Є. Чим захоплюється Варя, твоя дочка?

С. Г. Варя пішла в тата, вона зовсім не математик, дуже творча особистість, дуже гарно ліпить з пластиліну або полімерної глини. Вона ліпить маленькі об’єкти для своїх іграшок, це така мікроскульптура розміром до 10 сантиметрів, але з дуже крутою деталізацією.

Ф. Є. Хотів би ти для неї долі архітектора?

С. Г. Нехай моя дочка буде ким захоче, аби була щаслива. В мене існує критерій роботи, яка дійсно подобається: коли в процесі роботи ти не помічаєш часу. Ось такою справою треба займатися.

Ф. Є. І останнє запитання: чи є які-небудь соціальні проекти, в яких береш участь ти або твоя майстерня?

С. Г. Нічого такого немає, і не передбачається. Це не моє, я вважаю: якщо я роблю свою роботу якісно, ​​саме цим я роблю користь суспільству. Ми працюємо для людей, в будь-якому нашому проекті є соціальний аспект. Кожен повинен займатися своєю справою, і виконувати її по-справжньому якісно.

Ф. Є. Дякую за змістовне інтерв’ю.