І. Ю. – Іван Юнаков – Засновник і керівник архітектурного бюро 33BY Architecture – IVAN YUNAKOV BUREAU.

Ф. Є. – Фаїна Єренбург – Арт-директор бренду DAVIS CASA.

Ф. Є. Скажи, що означає для тебе слово «успіх»?

І. Ю. Я завжди вважав, що успіх – це, коли тобі цікаво. Якщо ти можеш реалізувати себе, і при цьому нікому не шкодиш, як мінімум, а як максимум – ти корисний людям.

Ф. Є. Ну, а професійний успіх? Поки що ти являєшся архітектором.

І. Ю. Я залишаюся, перш за все, архітектором. Успіх приходить, коли в потрібний час вдалося набратися необхідних знань і досвіду, застосувати їх таким чином, щоб це спрацювало класно, щоб це оцінили люди.

Ф. Є. Поговоримо про твої досягнення. Я знаю, що твій проект ROCK HOUSE номінувався на премію імені Миса ван дер Рое. Як це вийшло?

І. Ю. Вони самі мене знайшли, вони відстежують всі основні пабліки, і комісія обирає. Нещодавно мені подзвонили, привезли надруковану книгу. Це було дуже приємно, але ми робили це для людей, не для себе. Замовник сказав, що він любить традиційні будинки, як в Англії або Шотландії. Ми це відчули і зробили проект за класичними зразками: кам’яний будинок, з дерев’яними прогонами, енергозберігаючий, екологічний, в якому конструктив працює на інтер’єр.

Ф. Є. На ARCHDAILY в тебе теж є успіхи. Чому ти перестав подаватися на українські конкурси?

І. Ю. Я подаюся, просто зрідка та без ентузіазму. Я не розумію, навіщо це потрібно, хоча у мене є друзі серед організаторів. Чесно кажучи, мені здається, що я вже це переріс.

Ф. Є. В чому полягає твоя функція, як художнього керівника майстерні?

І. Ю. Я допомагаю вигадати напрямок, форму і зміст, працюю з замовниками, веду переговори, викладаю ідею. Кожен замовник думає, що, купивши проект, тим самим він купує мій час, хоча насправді він бере в оренду мій мозок та досвід моєї команди на час проектування. Замовники хочуть, щоб я був присутній в процесі, незважаючи на те, що всі мої хлопці є кваліфікованими і досвідченими фахівцями. Я починаю розробку проекту, потім до нього приєднується робоча група з 4-5 чоловік. Ми – майстерня повного циклу.

Ф. Є. На сайті написано, що ви робите Due Diligence Report, це так?

І. Ю. Так, люди часто просять зробити юридичну або технічну експертизу, коли вони хочуть купити ділянку або будинок. Хоча це стосується різних об’єктів, не тільки землі, будівель, але й приміщень.

Ф. Є. Мені дуже сподобалися на твоєму сайті Twin-House, Rubic-House, це те, що зараз знаходиться в процесі проектування?

І. Ю. Так, але це мала частка з того, що зараз в роботі. Велику кількість робіт ми не можемо показувати, деякі клієнти цього не хочуть.

Ф. Є. Я пам’ятаю, що у свій час ти дотримувався ортодоксальної позиції: розміщував на своїх об’єктах тільки меблі українського виробництва. Зараз щось змінилося?

І. Ю. Так, змінилося, з часом вимоги зростають, є позиції, які, на жаль, у нас поки що робити не можуть: ні за технологією, ні за якістю.

Ф. Є. Тепер ти розумієш, як мені складно сприймати якість меблів українських виробників після того, як я майже 30 років пропрацювала з італійськими меблями люксового сегменту? (Сміється) Я вважаю, що треба давати людям не рибу, а вудку. Розвивати технічну базу і культуру виробництва, як робили в післявоєнній Італії…

Тепер питання про проект інфо-центру меморіалу Бабин Яр. Це був конкурс?

І. Ю. Так, в конкурсі брали участь сім компаній. Ми не пройшли у фінал, але наша ідея сподобалася, її презентували в кількох іноземних журналах. Там був глибокий сенс, який, на жаль, не зрозуміли організатори. Інфо-центр проектувався, щоб бути мобільним, для можливості його транспортування та розміщення в будь-якому місці. До пошуку образу ми підійшли філософськи, намагаючись передати всю трагічність подій, і дати людям зрозуміти, наскільки важливо їх пам’ятати.

Об’єм представлений у вигляді куба, до якого з усіх боків йдуть пандуси, створюючи асоціацію з відкритим ящиком – ящиком Пандори. За давнім міфом, в цьому ящику було зібрано все горе і біди людства. І, коли його відкрили, всі вони вирвалися назовні, але на самому дні залишилася надія. Зайшовши в середину, під усічену піраміду, та піднявши голову догори, кожен зможе побачити те ж саме, що бачили перед розстрілом жертви німецьких окупантів у Бабиному яру: схили яру і небо… Проект, який вибрали організатори, теж хороший, але не такий драматичний. Насправді ми дуже раді, що взяли участь в цьому конкурсі, це була цікава, творча робота. Дякую організаторам!

Ф. Є. Ти вважаєш архітектуру чоловічою професією? Подобається тобі хто-небудь з жінок-архітекторів?

І. Ю. Так, це чоловіча професія. Але є сильні жінки, які тягнуть цю складну роботу. Казуйо Седзіма, Заха Хадід, Елісон Брукс. Про Заху Хадід можу сказати, що в неї є ідеально прекрасна скульптура, відмінне почуття динаміки, але слабке відчуття функції і, як на мене, присутнє деяке непорозуміння технології в тому, що вона робила. Хоча, звичайно, вона великий архітектор, вона абсолютно перевернула сприйняття архітектури, тому вона – видатна людина.

Ф. Є. Ваня Юнаков – як людина. Як твої достоїнства та недоліки впливають на твоє професійне життя?

І. Ю. В мене комплекс самозванця (сміється), весь час відчуваю себе дурнішим за інших, тому я постійно чомусь вчуся, це стимул, який не дає мені спокою. За концепцією Human-design я – класичний людина-проектор, я добре розумію і відчуваю інших людей, живлюся їхньою енергією, використовую її, перетворю і повертаю тому, у кого взяв вже в іншій якості. Я не можу терпіти великого скупчення людей, публічні виступи для мене є величезним стресом, набагато краще я функціоную один на один. Коли переді мною 100 осіб, я гублюся, не розумію, на кому фокусуватися. А коли це одна людина, я відразу знаходжу до неї підхід і чим я можу бути корисним. Це дуже допомагає в роботі та в житті.

Ф. Є. Ти постійно себе підганяєш, це добре чи погано?

І. Ю. Для професії це добре, але для особистості – погано. Це прагнення в усьому досягти абсолюту, якого насправді досягти неможливо. Чим більше знаєш, тим більше розумієш, що нічого не знаєш і починаєш закриватися. Моя сестра вказала мені на цю проблему, сподіваюся, з часом я зможу з нею впоратися.

Ф. Є. Зрозуміло, ще кілька бліц-питань. Скільки об’єктів одночасно веде ваша майстерня?

І. Ю. Залежить від розмірів, якщо це інтер’єри, квартири, житло, то 30-35. У нас 25 співробітників, є поетапність роботи, тому одна людина спокійно може вести 2-3 об’єкти. Практика показує, що людина тоді не засиджується, в неї не замулюються очі, вона відчуває себе затребуваною. Як я вже сказав, ми хочемо розширити майстерню до 50 або більше осіб, будемо брати замовлення більш вибірково.

Ф. Є. Чи є партнери, постачальники, яким ти можеш дати позитивні рекомендації. Що ти в них цінуєш, що є головним при виборі?

І. Ю. Відповідальність, перш за все, і професіоналізм. Це люди, перевірені в бою. Якщо вони показали себе добре, я всюди намагаюся їх рекомендувати. Хоча працювати з нами нелегко, іноді я досить жорсткий, можу тиснути. Партнерів багато, не буду називати імена. Це не тільки корпорації, є також невеликі приватні підрядники. Мені простіше самому зібрати кілька бригад під кожен конкретний об’єкт, ніж звертатися в величезну компанію, яка буде набирати людей з вокзалу.

Ф. Є. Як ти бачиш розвиток свій власний і своїх співробітників?

І. Ю. Ми постійно проводимо семінари, відправляємо співробітників на виставки, архітекторів навчаємо новим програмам, ми працюємо тільки на ліцензійному софті. Приходять представники компаній-виробників, розповідають про нові матеріали і технології.

Ф. Є. Як майстерня, ви займаєтесь якими-небудь соціальними проектами?

І. Ю. Так, ми робимо міські парки, площі; зараз займаємося реконструкцією площі у Львові біля Оперного театру. Це вже третя версія, перша не пройшла по фінансам, а друга здалася львівській худраді «занадто складною для розуміння і конкуруючої з будівлею театру». Тепер ми пропонуємо просто правильно зонувати цей великий простір, щоб усередині отримати безліч маленьких, затишних функціональних зон, щоб кожен квадратний метр працював для людей і для міста. Ще ми хочемо зробити живопліт вздовж дороги, щоб закритися від шуму з проїжджої частини.

Ф. Є. Розкажи про свої особисті інтереси.

І. Ю. Архітектура, філософія, езотерика та духовні практики. Але це не якісь групові заняття, мені комфортніше розбиратися на самоті в своєму внутрішньому світі.

Ф. Є. Дякую тобі за інтерв’ю.