T (044) 235 94 95
Пошук
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
12.07.2019
Інтерв’ю Івана Юнакова (архітектурне бюро 33BY Architecture – IVAN YUNAKOV BUREAU) бренду DAVIS CASA. Частина 1

Іван Юнаков про те, як круто сьогодні змінюється його життя, про історію Українського Дому, про те, що замість того, щоб постійно скаржитися, необхідно йти і щось міняти, якщо є можливість.

І. Ю. – Іван Юнаков – Засновник і керівник архітектурного бюро 33BY Architecture – IVAN YUNAKOV BUREAU.

Ф. Є. – Фаїна Єренбург – Арт-директор бренду DAVIS CASA.

Ф. Є. Сьогодні ми розмовляємо з фронтменом архітектурної майстерні 33BY Architecture – IVAN YUNAKOV BUREAU, архітектором Іваном Юнаковим.

Ваня, ти виріс у сім’ї архітекторів, довгий час працював у компанії свого батька, Сергія Юнакова, але відносно недавно вирішив створити власну майстерню. В чому причина? Батько тиснув своїм авторитетом?

І. Ю. Батько має налагоджений бізнес, працювати там було комфортно, але мені не вистачало свободи. Я давно відчував, що мені хочеться експериментувати самостійно – не тільки в архітектурі, там мене ніхто не обмежував, але й у створенні власної команди, в процесах управління командою і знаходженні мотивації.

Ф. Є. Мова йде про менеджмент, про експерименти в сфері бізнесу?

І. Ю. Так, коли сам відповідаєш за себе і своїх хлопців, можеш самостійно приймати рішення: куди рухатися, за що братися і що робити. Зараз моє життя кардинально змінюється, якщо б я не пішов три роки тому, навряд чи це би сталося. Мій батько – прекрасна людина, професіонал, який багато чому мене навчив. Я займаюся архітектурою з 16 років, тому що в мене усі архітектори: і батько, і мама, і брат. Я «варився» у всьому цьому з народження. Всі друзі нашої сім’ї теж архітектори, інженери і художники, коротше, творчо-технічна інтелігенція.

Батьки багато чого мені дали. Мати з дитинства привчала мене і сестру Катерину до літератури, найрізноманітнішої. Пам’ятаю, як я в 12 років читав в журналі «Наука і релігія» статтю «Хімічне весілля розенкрейцера». До речі, мама відкрила для мене захоплюючий світ медитації та духовних практик. На початку 2000-х я вже практикував трансцендентальну медитацію по методу Махаріші. Це все не про смисли, а про символізм… про те, чого так багато в архітектурі. Батька до 16 років я бачив нечасто, бо він весь час працював, але потім я почав йому допомагати, таким чином ми з ним «познайомилися», я клеїв макети для його проектів. Макет – це кропітка робота з дрібними предметами, схожа на процес медитації, на практику створення мандал, як це роблять тибетські монахи. Суть практики в тому, що потім вони їх знищують, але в архітектурі так зробити ніхто тобі не дасть, занадто дороге задоволення.

Ф. Є. Так, професія архітектора націлена на результат, але це не означає, що не можна отримувати задоволення від процесу.

І. Ю. Тільки результат – який? У мене спочатку було бажання показати себе крутим, свого роду егоїзм, коли ти думаєш не про клієнта, а лише про власну реалізацію. Зараз я розумію, що ми працюємо для людей, ми створюємо простір, в якому вони живуть і розвиваються, для них цей результат є життєво важливим. Ми стали більше слухати і чути, і тоді до нас прийшов інший клієнт – більш складний, але й більш вдячний. Стало складніше, тому що ми намагаємося все зробити ідеальним для клієнта, але процес повинен нас надихати. Творчі амбіції – річ необхідна, без цього перетворюєшся в ремісника.

Ф. Є. Звідки така назва, 33BY?

І. Ю. Знаєш, як пишуть «created by…», тобто «зроблено такою-то людиною». Наше назва пов’язана з моїм особистим досвідом. Одного разу я поїхав в Перу, майже місяць провів у джунглях, займаючись шаманськими практиками, там до мене прийшло розуміння: все, пора виходити із зони комфорту, кидати більш складні виклики собі та своїй команді. До того моменту я вже відчував, що в мені наростає внутрішній конфлікт. І я вирішив провести свій 33-й рік як письменник. Саме тоді виникла така назва, остання буква також означає моє прізвище.

Ф. Є. Я мала гадку, що є якийсь символізм, але не могла його прочитати. Добре, розкажи про структуру твоєї майстерні. Ти ГАП, хто ще з тобою працює, як все організовано? На сайті написано, що у вас існує чітка структура бізнес-процесів.

І. Ю. Бізнес-процес – це прогнозування результатів, термінів, доходів і витрат. Наша структура поки не на 100% прогнозована, але ми до цього прагнемо. У компанії є чотири ТОПа: в архітектурі, дизайні, менеджменті і в комплектації об’єктів. Я – щось на зразок філософсько-художнього керівника і мотиватора. Я відповідаю за філософію та стратегію, знаходжу інструменти, а потім хлопці підхоплюють це, опрацьовують. У нас є проектний менеджер, юрист і переговорник (це моя сестра Катерина), наш менеджер Юля займається тендерами і підбором підрядників, залежно від конкретного завдання. У нас велике завантаження, так що на даному етапі наша основна задача – збільшити штат.

Ф. Є. Твоя майстерня працює як юридична особа? Статус додає відповідальності?

І. Ю. Він додає ПДВ (сміється). Особливої ​​різниці немає, але це збільшує фронт робіт. Зараз ми працюємо не тільки з приватними особами та бізнесом, але й з держбюджетом. Раніше ми не стикалися з такими проектами, доводиться занурюватися у нові процеси. Складність роботи з державою не в проектуванні, а в організаційній та юридичної складових.

Ф. Є. Ти через ProZorro пропонуєш свої послуги?

І. Ю. Тендери – це складний механізм, з матеріалами та меблями простіше, а от з послугами і проектуванням… Виграти складно, тому що дрібні бюро або проектні інститути з райцентрів вартують в рази дешевше, тому вибирають їх.

Ф. Є. Але різниця в якості проектів очевидна! Виходить, що в цій ситуації має значення тільки цінова пропозиція? Біда… Гаразд, поговоримо про соціальне середовище, як тебе сприймають колеги? Як ти ставишся до критики?

І. Ю. Я адекватно оцінюю себе, свою команду і коло наших компетенцій. У ті сфери, в яких ми не розбираємося, ми намагаємось не лізти. Наприклад, ресторанний бізнес. Ми отримали кілька нагород в цій сфері, але мені це не подобається. Я краще відчуваю простір для життя або роботи, в цьому я добре розбираюся. Важко сказати, що думають про мене колеги… Коло архітекторів і художників дуже вузьке, ми живемо як єдиний організм. Це  добре і погано одночасно, тому що з’являється інертність в сприйнятті.

Наприклад, політика: практично всі мої знайомі були за Порошенко, і я теж. Так склалося, що мені запропонували місце в партії Зеленського, ми поспілкувалися, і я вирішив спробувати свої сили, оскільки роздуми про політику були в мене давно. Пошук нових обличь несподівано для мене прискорив цей процес (сміється). Коли мене запитали, чи готовий я робити конкретні дії, застосувати свій досвід і віддати свій час для створення нової України, я погодився. Я став 64 номером у списку партії «Слуга народу», йду в Раду, буду займатися регіональним розвитком, містобудуванням і, по можливості, соціальними проектами. Раз випав такий шанс, потрібно їм скористатися. Багато колег мене не розуміють і відкрито критикують, але в кожного – свій шлях, і я зараз стою на своєму, я це відчуваю.

Ф. Є. Через те, що ти почав співпрацювати із Зеленським, тебе лають колеги?

І. Ю. Так, але я був до цього готовий, тому не звертаю уваги. Неможливо догодити всім. Якщо є можливість щось міняти в кращу сторону, треба це робити. Ми всі можемо стати в позу і оголосити бойкот, відійти в сторону і, зловтішаючись, дивитися як щось не виходить у політичних опонентів, або заплющити очі і зробити вигляд, що ми вище політики. Так роблять, на мій погляд, незрілі люди. При цьому ніхто не замислюється про те, що в найближчі роки необхідно буде вирішувати багато питань, в тому числі, в містобудуванні. Колеги постійно скаржаться, що в уряді немає професіоналів з нашої галузі, які могли б вивести нашу сферу з глухого кута (в тому числі, корупційного), але, коли я озвучив свій намір йти в політику, мені заявили, що там не місце для архітектора. А хто повинен цим займатися? Хто краще нас знає все, що відбувається? Це ще раз показує, яка плутанина в головах у людей.

Ф. Є. Розкажи про Український Дім.

І. Ю. Мені випала честь приєднатися до групи професіоналів, що складається з транспортників, архітекторів, дизайнерів, урбаністів, соціологів і юристів, які брали участь в плануванні переїзду Офісу Президента. Ми мали більше 20 різних локацій на вибір, і саме підходяще місце – Український Дім, який зараз відключений від опалення і знаходиться не в кращому стані. Це історична будівля, велика архітектура. Мої хлопці теж підключилися, були зупинені всі інші проекти, і за тиждень в режимі 24/7 ми вигадали класну схему реорганізації простору під офісну структуру.

Український Дім – це пам’ятка архітектури. На даний момент є лише облікова картка цього об’єкта, загальна площа – 20 тисяч кв. м. Немає паспорта об’єкта, в якому написано, що конкретно в ньому є об’єктами охорони, немає історичної довідки, архівів. Ми зараз цим займаємося, підключили мистецтвознавців з Мінкульту. Можна сказати, ми захистили цю будівлю. Багато хто переживає, що будівля буде змінюватися, можу заспокоїти: буде проведена реставрація, а не реконструкція, та замінені інженерні системи. Також багато «переживають» за авторство. Автори залишаються: В. Гричина, В. Гопкало, В. Коломієць, Л. Філенко.

Український Дім представляє історичну цінність, раніше на цьому місці знаходився перший театр, побудований в Києві. Після пожежі там побудували готель «Європа», а на горі було зведено павільйон циліндричної форми, в якому знаходилася картина віденського художника під назвою «Голгофа». У 1930-х радянська влада знищила будівлю, а картину городяни намагалися врятувати і сховали в Успенському соборі, який згодом був підірваний разом з картиною. Коли будувався Український Дім, архітектори повторили обриси і план панорами старого Києва, висловлюючи цим свій протест, але радянська влада навіть не зрозуміла, в чому підступ. Таку будівля, звичайно, треба зберегти. Тому я підкреслюю, що ми говоримо про реставрацію, але не реконструкцію, як написали журналісти і підхопили наші колеги, які не розібралися в питанні.

Ф. Є. Але ж це довгий проект…

І. Ю. Нам дали шість місяців. Це реально, якщо буде нормальне фінансування. Ми хочемо зробити цей будинок зразковим в плані енергозбереження, інклюзивності, безбар’єрності та відкритості.

Ф. Є. Це не бюджетне фінансування?

І. Ю. Поки що я не знаю точно. Але всі роботи, виконані моєю командою та іншими групами професіоналів, зроблені на волонтерських засадах. Це іміджевий об’єкт, який цікавить нас за багатьма параметрами. Ми працювали над планувальною структурою нового Офісу Президента України, підготували техзавдання і основні побажання Офісу Президента для подальшої роботи профільного проектного інституту, який має доступ до держтаємниці. Будівлю АП команда Зеленського віддає під розширення національного художнього музею, НАМУ. Крім того, він збирається відкрити для відвідувачів Будинок з Химерами, на площі перед будівлею.

Ф. Є. Ваня, не звертай увагу на злостивців, займайся тим, чим ти займаєшся. Я рада за тебе, думаю, якщо таких людей, як ти, буде більше, всім нам буде краще.

І. Ю. Дякую. Мені, звичайно, ще багато чого треба навчитися. У серпні я планую піти на курси для молодих парламентаріїв при посольстві Америки. Також необхідно підтягнути англійську під цю специфіку, щоб я міг коректно викладати свої думки для іноземних колег.

Далі буде…

    Зв'язок з нами





    працюємо над об'єктами

    по всій Україні

    салон davis casa

    м. Київ, вул. Володимирська, 38, тел.: (044) 235 94 95, 494 27 22, 235 55 02, (050) 481 05 89, (050) 452 44 25

    daviscasa.kiev@gmail.com
    салон davis casa

    м. Дніпро, пр. О. Поля, 72, тел.: (0562) 36 10 04, (050) 362 69 40, (050) 481 83 93

    s-studio@daviscasa.ua