Ю. З. – Юрій Зіменко – Засновник і керівник Design Studio of Yuriy Zimenko.

Ф. Є. – Фаїна Єренбург – Арт-директор бренду DAVIS CASA.

Ф. Є. Ти працюєш в різних стилях – мінімалізм, ар-деко, класика, або якесь змішання стилів. Але, з моєї точки зору, все твої проекти щось об’єднує. Що це, як ти думаєш? Як би ти міг пояснити загальну концепцію твого творчого методу?

Ю. З. Сьогодні в дизайні немає визначеного трендового стилю, немає шаблонів, і це дуже добре. Головне – мати смак, відчуття стилю, почуття міри, бути динамічним, вміти гармонійно поєднувати старе і нове.

Бувають клієнти-пуристи, які люблять і хочуть мати в своєму інтер’єрі чистий стиль. Але таких людей дуже мало.

Життя людини складається з різноманітного досвіду, з багатьох вражень, емоційних сплесків, мрій, і уявлення про ідеальний інтер’єр складається з усіх цих речей. Це виражається у виборі колірних рішень, елементів декору, всіх деталей, які накладаються на певну стилістичну основу. Я ніколи не замислювався, чи є в моїх інтер’єрах якась загальна концепція, але в плані естетики, думаю, їх можна відрізнити від робіт інших дизайнерів.

Ф. Є. Спробуємо це дослідити. Дивлячись на твої роботи, я відзначала, що в них завжди є емоція, навіть коли немає буйства кольорів або якихось виразних елементів. Навіть якщо це скупий мінімалізм, ти вмієш дуже правильно розставити акценти і проявити емоцію. Це перше.

Ю. З. Зовні я не дуже емоційна людина, саме в роботі, напевно, проявляються мої глибокі емоції. Але в той же час я орієнтований на клієнта, тобто результатом є сукупність емоцій, його уявлень і мого професійного бачення індивідуального простору для цієї конкретної людини. Я проявляю його емоції.

Ф. Є. Що ще я відзначила для себе в твоїх роботах – а деякі з них я бачила не тільки на фотографіях, але й наживо – ти дуже глибоко опрацьовуєш деталі, в цьому сенсі ти перфекціоніст, ти створюєш дуже цілісний і продуманий простір. Я не сумніваюся, що по кожному своєму об’єкту ти зможеш відповісти на питання: чому це зроблено саме так? І це буде відповідь не «тому що так красиво». Це друге.

Ю. З. З приводу деталей, це було одним з першочергових професійних завдань, які я собі ставив, поряд із завданням навчитися працювати з кольором. Наприклад, якщо у мене десь з’явилася коса лінія на підлозі, вона обов’язково буде підтримана іншими деталями в інтер’єрі. Моїм завданням була цілісність, щоб будь-який предмет з будь-якої кімнати можна було перенести в інше місце – і всюди він виглядав би органічно. Якщо клієнт попросить зробити в його сучасній європейській квартирі кабінет в марокканському стилі, я зроблю так, щоб цей нюанс зчитувався, як якийсь спогад, щоб він не виглядав чужорідним.

Ф. Є. Твоєї сильною стороною є декорування, навіть в самому сухому, мінімалістичному об’єкті є декор. Це складно, але ти завжди дуже влучний у своєму виборі. І це – третє.

Ю. З. В елементах декору якраз і проявляється емоційність. Все може бути зроблено бездоганно і дорого, але клієнт не буде задоволеним, якщо він не відчує емоційного зв’язку з цим місцем, якщо там не буде правильно підібраного освітлення, картини або вази, що створюють настрій. Ігнорувати це не можна, хоча це є доволі складним, тому що в Україні з декором погано, доводиться його вишукувати або замінювати чимось менш гідним, якщо пошуки затягуються. Клієнти втомлюються від очікування, просять якнайшвидше закінчити, але, коли вони бачать сфотографований інтер’єр, вони розуміють, наскільки важливим був цей елемент. Завжди є якась опорна точка, яка тримає на собі всю композицію.

Ф. Є. Ну ось, ми знайшли щонайменше три теми, які є у всіх твоїх роботах.

Тепер поговоримо про твої риси характеру, про твої звички. Що з цього допомагає, а що, навпаки, заважає тобі в роботі?

Ю. З. Я точно знаю: заважає моя вразливість, я занадто чутливо реагую на інтонації в розмові або в листуванні. Мене дратує непослідовність або нелогічність, мабуть, це було прищеплено мені разом з медичною освітою. Мені складно працювати з клієнтами, які не бачать чи не розуміють причинно-наслідкових зв’язків. Мені дуже заважає, коли клієнт сприймає мою роботу як щось механічне, бездушне і самоочевидне. Якщо замовник не розуміє цінності роботи з дизайнером і не прагне до співпраці, важко очікувати хорошого кінцевого результату. Такі ситуації ображають і вибивають з робочого настрою. А допомагають, гадаю, моя обов’язковість і моє почуття відповідальності, хоча часом, напевно, надмірне.

Ф. Є. А знання з області медицини допомагають в спілкуванні з клієнтами і взагалі в цій професії?

Ю. З. Як я сказав, допомагає логічне мислення. А ще, хоча я не навчався цього, в мене є задатки психолога – в роботі дизайнера це точно не остання річ. Мені цікаво спостерігати за людьми, відзначати їх особливості, аналізувати, чому вони замовляють інтер’єр саме в цьому стилі.

Ф. Є. Можливо потім ти напишеш про це книгу?

Ю. З. Тут складно вивести якусь формулу або закономірність, часто люди замовляють дизайн не для того, щоб висловити свою сутність, а навпаки, з бажанням приховати її за красивим фасадом. До того ж квартира або будинок, в якому проживає ціла сім’я, несе в собі інтереси багатьох людей, тобто індивідуальність розмивається. Але все одно це цікаво.

Ф. Є. На твоєму сайті я нарахувала 17 ексклюзивних об’єктів предметного дизайну. Це тягне на цілу колекцію, при цьому тебе більше знають, як інтер’єрного дизайнера. Ти береш участь в конкурсах, друкуєшся в журналах, але як предметний дизайнер ти, здається, зовсім не намагаєшся просувати свої роботи. Чому? Зараз є кілька платформ, на яких об’єднуються предметні дизайнери. Наприклад, Оля Богданова, яка є куратором i saloni. Вона збирає команду предметних дизайнерів і робить українські стенди. Або Настя Білецька, яка займається тим же самим в Парижі. Є спроби популяризувати український предметний дизайн, щоб наші дизайнери були відомі не тільки в Україні, але й за кордоном. А ти залишаєшся сам по собі, не користуєшся цими можливостями, чому?

Ю. З. Постараюся пояснити. В інтер’єрі я йшов в ногу з нашими дизайнерами, але ідея зайнятися предметами виникла не тому, що я хотів на цьому заробляти. Це спосіб саморозвитку, який дає вихід індивідуальності, це тільки моє відчуття і бачення, без втручання клієнта. Подальше використання цих предметів у дизайні інтер’єрів якраз і робить мою роботу такою особистою і штучною. Щоб предметний дизайн добре продавався, він повинен підкорятися певним трендам, бути модним і, можливо, більш простим, але мені такий підхід не близький, мета зовсім інша. Крім того, мої предмети – це мої сплески емоцій, вони епізодичні, я ще не готовий займатися цим системно і пропонувати себе в якості предметного дизайнера.

Ф. Є. Виходить, що твої предмети швидше є поштовхом, зародком ідеї, яку потім ти можеш розвинути до масштабів інтер’єру?

Ю. З. Якось так.

Ф. Є. Наостанок проведемо невеличкий бліц, щоб картина була повнішою. Скільки об’єктів ти можеш вести одночасно, не втрачаючи в якості?

Ю. З. Колись у мене було до 12 об’єктів, але комфортною я би назвав цифру 6, тому що зараз роботи стали глибшими і вимагають більше уваги та сил.

Ф. Є. Чи є у тебе партнери на интер’єрному ринку, яких ти готовий порекомендувати? Розкажи про позитивний досвід співпраці.

Ю. З. Пропозицій не бракує, але, якщо я вже знайшов партнерів, з якими мені добре працюється, я їх не міняю. Для мене важливі людські відносини. Дуже багато залежить від взаєморозуміння з менеджерами, багато що тримається на особистих контактах. В мене склалися чудові стосунки з DAVIS CASA, я впевнений, з тобою я міг би зробити будь-який об’єкт. Є люди, які з порога викликають прихильність до себе і довіру у клієнтів. З менеджерами «Міг-дизайну» чи «Імперії дизайну» я можу зв’язатися практично в будь-який час і вирішити будь-які питання. Важливо, щоб менеджеру дійсно подобалася та продукція, яку він продає.

Ф. Є. Як ти бачиш свій власний розвиток найближчим часом?

Ю. З. Зараз я працюю над тим, щоб зменшити кількість деталей на об’єктах, прибрати все зайве, зробити дизайн більш лаконічним.

Ф. Є. Чи є в тебе хобі чи, можливо, якісь соціальні проекти, в яких ти береш участь?

Ю. З. Основне моє хобі – це робота. А ще, я люблю подорожувати, люблю мистецтво, люблю спостерігати за людьми. Щодо соціальних проектів, поки нічого подібного не було, але мені би хотілося ділитися своїм досвідом, якого накопичилося вже чимало.

Ф. Є. Це здорово, і мені здається, ти зміг би це робити. Адже це непросто – передати свої знання, для цього їх потрібно систематизувати і структурувати.

Ю. З. Так, саме в цьому складність, але я постараюся.

Ф. Є. Бажаю тобі успіхів, дякую за цікаве інтерв’ю.