T (044) 235 94 95
Пошук
Generic selectors
Exact matches only
Search in title
Search in content
Search in posts
Search in pages
27.10.2020
Інтерв’ю Слави Балбека (balbek bureau) бренду DAVIS CASA. Частина 1

«Успіх – це твій слід у професії, це ті об’єкти, які певним чином вплинули на профіль міста, на його вигляд, історію та розвиток».

С. Б. – Слава Балбек – Керівник архітектурного бюро balbek bureau.

Ф. Є. – Фаїна Єренбург – Арт-директор бренду DAVIS CASA.

Ф. Є. Славо, при підготовці до цього інтерв’ю я переглядала публікації, відео, і в мене склалося враження, що з усіх українських архітекторів саме твої інтерв’ю з’являються найчастіше. На твою думку, чим викликаний такий інтерес до твоєї персони?

С. Б. Я така людина, мені важко відмовляти людям (сміється). Мої піарники кажуть, мовляв, навіщо ти витрачаєш свій час, і взагалі, при такій кількості інтерв’ю скоро все втратять інтерес до того, що ти робиш. Але ж я продовжую жити, я змінююся, через півроку це вже інша людина, з якимось іншим баченням. Тому я погоджуюся.

Ф. Є. Можливо, ти погоджуєшся, бо інтерв’ю допомагають тобі вербалізувати певні речі, відірватися від повсякденності, щоб осмислити пройдений відрізок шляху?

С. Б. Я не замислювався про це, але, ймовірно, ти права. Я не готуюся до інтерв’ю заздалегідь, люблю живе спілкування і завжди намагаюся говорити щиро, нічого не вигадувати. В мене є улюблені, наприклад, з Федоровим. Я вмію підлаштовуватися під стиль клієнта, в інтерв’ю багато що залежить від інтерв’юера.

Ф. Є. Класно, коли це виходить! Розкажи, як ти зростав: про своє дитинство, про батьків, чи є в тебе брати-сестри?

С. Б. В мене є старша сестра, і досить молоді батьки – в 20 років я був вже їхньою другою дитиною. Тато був спортсменом, вчителем французької, мати була вчителькою англійської. Середня школа на Сирці, в мене було звичайнісіньке пацанське дитинство. До 9 класу я навчався в Ліцеї міжнародних відносин, потім мене вигнали. Завжди захоплювався спортом: з 6 до 10 років ходив на боротьбу, з 10 до 20 – займався боксом, потім до 28 років займався фрісбі, потім єдиноборствами.

Ф. Є. В дитинстві у тебе були якісь здібності до малювання?

С. Б. Тато намагався вчити мене малюнку, запрошував своїх друзів. Мені подобалося, але це були карикатури, скетчі, не графіка чи архітектура. До КНУБА я поступив випадково, за компанію з моєю зведеною сестрою, я не планував стати архітектором. В процесі навчання зрозумів, що це творча професія, що до чогось це мене приведе, але я би не сказав, що університет дав мені генеральну лінію, яка дозволила стати мені тим, ким я став. У сім’ї нас вчили працьовитості, а спорт прищепив наполегливість у досягненні мети. В дитинстві я мав дуже широке коло спілкування – як з хлопцями на районі, так і в спортивних секціях – завдяки цьому я навчився правильно поводитися в різних компаніях. Моя товариськість і менеджерські здібності, гадаю, йдуть саме звідти.

Ф. Є. Ти закінчив КНУБА, з висоти свого сьогоднішнього досвіду, як ти можеш оцінити рівень цієї освіти?

С. Б. Навчання дає розуміння, хочеш ти цим займатися чи ні. Принаймні, так було зі мною. Я зрозумів, що мені хочеться спробувати себе в дизайні, я не планував будувати будинки. Знаю, що 90% хлопців бісяться, коли їх називають художниками або дизайнерами – всі вони хочуть вважати себе великими архітекторами. Я не можу називати себе архітектором, я – дизайнер архітектурного середовища. Немає верхньої межі уяви, але я розумію, що без інженерів я не зможу побудувати об’єкт з нуля. Я розумію, що для цього мені треба було би отримати додатково ще дуже багато знань.

Ф. Є. А що було після інституту?

С. Б. З першого курсу я почав працювати дизайнером зовнішньої реклами та асистентом архітектора-інтер’єрника. Отримавши диплом, ми з Олею Богдановою, моєї однокурсницею, відразу вирішили робити спільний бізнес-проект. Під час навчання ми набралися досвіду, понабивали шишок, і відчули, що ми вже можемо ризикнути працювати самостійно.

Ф. Є. В одному з інтерв’ю ти казав, що ти маєш, як спортсмен, дуже сильний дух змагання. Цікаво, з ким ти змагаєшся? З колегами або сам з собою?

С. Б. З колегами я змагаюся за результатами; змагання з собою завжди відбувається в процесі, в роботі над кожним проектом. Ти постійно стоїш перед вибором: практично чи красиво, можливо чи неможливо, дорого чи дешево, прийме клієнт або не прийме. Доводиться боротися зі своїми бар’єрами. Результат – це глобальна боротьба, звичайно, хочеться бути кращими в Україні, в світі, скрізь. Але чим більше я працюю, тим більше розумію: порівнювати архітекторів або дизайнерів не можна, не можна оцінювати їх єдиною міркою. Я розумію, що для того, щоб створити і реалізувати якийсь творчий продукт, людині потрібна божевільна кількість умов. Щоб зробити квартирку або якийсь об’єкт, потрібно пройти через багато що, і двічі цим шляхом ніхто не пройде, тому сторонній спостерігач не має права це оцінювати.

Ф. Є. Я розумію, про що ти говориш, але це скоріше наша внутрішня кухня, проте є робота на результат, є конкурси. Ти подаєшся на конкурси, за якими критеріями обираєш?

С. Б. Протягом останніх п’яти років ми не беремо участі в національних конкурсах. Я добре пам’ятаю відчуття, коли я, молодий дизайнер, виставлявся на конкурси зі своїм єдиним об’єктом проти іменитих монстрів, в яких є десятки об’єктів. Я відчував себе не надто добре. Тому я весь час підколюю тих, хто вже зробив собі ім’я: «Хлопці, дайте дорогу молодим! Досить виставлятися по десять разів на тих самих конкурсах, щоб заробити чергову грамоту. Ви вже все довели, ви вже круті, вас знають». П’ять-шість разів на рік ми беремо участь в міжнародних конкурсах, це для нас цікавіше. Як бюро, ми вже проявили себе, можна вмирати (сміється). Але ми – команда, яка готова боротися, не заради того, щоб виставити фото на своєму сайті. Класно змагатися з кимось на найвищому рівні!

Ф. Є. Чи існує конкурс, в якому ти обов’язково хотів би перемогти?

С. Б. Такого конкурсу немає. Ми вже знайшли, як ми вважали, самий топовий конкурс, і ми його виграли. У ресторанній сфері ми входили в кращу світову десятку. Звичайно, хочеться бути першим, але я завжди розумію, що кожний член журі має свою думку і свій досвід.

Ф. Є. Коли ти працюєш з приватним проектом, доводиться вникати в усі життєві сценарії замовників, тому що потрібно створити для них комфортне житло, придатне для реалізації їх сценаріїв. В тебе великий досвід в дизайні інтер’єру, хотілося би дізнатися, серед цих життєвих сценаріїв були такі, які тебе здивували? Або такі, що суперечили твоїм життєвим установам? Або всі люди однакові, плюс-мінус?

С. Б. Всі люди різні, якщо я бачу, що мені некомфортно спілкуватися з людиною, я перериваю відносини. Я багато чого можу через себе пропустити, в мене досить жорстка система захисту від конфліктів, але, коли я бачу, що виникають якісь конфлікти, пов’язані з моєю роботою, якщо починають сваритися чоловік з дружиною, я вмиваю руки. Важливо відзначити, що для мене робота з житлом найбільш емоційно насичена. Тому що ресторан або офіс – це бізнес, житло – зовсім інше. Житло є дуже нерентабельним в сенсі проектування, тому що це розтягується на роки. Всі проекти житла виходили для нас мінусовими, тому було вирішено, що спершу ми повинні стабілізувати фінансове становище нашої майстерні, а потім буде видно.

Ф. Є. Мені здається, що ти є прихильником спокійного підходу в дизайні інтер’єру: мінімум фактур, мінімум кольору. Ти сам так відчуваєш або трапляються такі клієнти?

С. Б. Мабуть своїми роботами ми залучаємо до себе певне коло клієнтів. Це ж природньо – ти просувати, ділишся тим стилем, в якому тобі комфортніше. І твої клієнти розуміють, що саме в цьому стилі ти працюєш найкраще. Ми можемо робити і класику теж, але люди вважають, що дизайнери, які відомі своїми проектами брутальних лофтів, мінімалістичним стилем, не вміють проектувати класику.

Ф. Є. Але тобі самому цікаво було би зробити щось в зовсім іншому стилі?

С. Б. Чому би й ні? Нещодавно ми зробили кафе, і я вважаю, що це максимально класичний стиль, в якому я коли-небудь працював. Зараз ми ведемо кілька досить великих приватних будинків в сучасно-класичному стилі. Просто є речі, які відскакують від зубів, простір, який ти розумієш до найменших нюансів, а є інші – які вимагають набагато більших зусиль.

Ф. Є. Можливо тому, що я не бачила цих об’єктів, часом мені буває за тебе прикро. Я думаю, що ти – творча, дуже талановита людина. Але твоє амплуа нагадує актора однієї ролі, дуже вдалої, яка потім нещадно, нескінченно експлуатується. Мені здається, що тобі варто було би спробувати себе в різних ролях.

С. Б. Так, але в мене є безліч інтересів, паралельних роботі. Я вибрав для себе улюблену нішу, тому що архітектура та дизайн інтер’єру для мене – це моє життя, вірніше, частина мого життя, це не професія, не ремісництво. Я просто перебуваю в своєму образі. Я не зациклююсь, це швидше хобі, яке приносить непогані гроші, але це – лише частина мого життя. Я поділяю свій час між архітектурою та предметним дизайном. В окремий напрямок можна виділити розробку стільців. В цьому плані я намагаюся постійно переключати себе з однієї цілі до іншої, тому я не втомлююся від рутини. Перемикаючись на розробку меблів, я починаю сумувати за інтер’єрами; коли беруся за інтер’єри, хочеться робити архітектурні проекти. З’являється стимул. Можливо в цілому, зі сторони виглядає, ніби я – актор однієї ролі, але це не так.

Ф. Є. Але в тебе є власний стиль, і це дуже добре. Коли я потрапляю в інтер’єр, спроектований тобою, я впевнено можу сказати, що це зробив ти.

С. Б. В нас немає якихось певних принципів; до інтер’єрів, здається, ми підходимо як архітектори. Спочатку вирішуємо об’ємно-просторову композицію, а потім розробляємо деталі. Великоблочне рішення задає основний напрям, потім ми починаємо його ділити. Коли людина потрапляє в такий простір, вона бачить не все відразу. Мені приємно, що ти бачиш мій почерк, але це виходить підсвідомо. Я намагаюся налаштовувати команду працювати таким чином, всі вони – від стажера до лідера групи – переймають ці цінності, цей підхід. Це стиль роботи нашого бюро.

Далі буде…

    Зв'язок з нами





    працюємо над об'єктами

    по всій Україні

    салон davis casa

    м. Київ, вул. Володимирська, 38, тел.: (044) 235 94 95, 494 27 22, 235 55 02, (050) 481 05 89, (050) 452 44 25

    daviscasa.kiev@gmail.com
    салон davis casa

    м. Дніпро, пр. О. Поля, 72, тел.: (0562) 36 10 04, (050) 362 69 40, (050) 481 83 93

    s-studio@daviscasa.ua