О. Ф. – Олена Фатєєва – Дизайнер, керівник Творчої майстерні Fateeva Design.

Ф. Є. – Фаїна Єренбург – Арт-директор бренду DAVIS CASA.

Ф. Є. Лена, я знаю, що майстерня існує з 2010 року, і що за освітою ти – графічний дизайнер. Як ти прийшла в архітектуру?

О. Ф. Студія з’явилася набагато раніше. Спочатку ми спеціалізувалися на рекламі, а в 2010 році почали плавно переходити до проектування інтер’єрів. Чому? В кожної творчої людини трапляються кризи. В графічному дизайні я була досить успішна, але в якийсь момент зрозуміла, що з кожним роком реклама стає все більш агресивною і нав’язливою. Це йшло врозріз з моїми цінностями: мені не хотілося так робити і примножувати негативну енергію. Прочитавши книгу «99 франків», я стала помічати на виході з супермаркетів гори сміття – часто це були мої рекламні листівки. В ліфті – викинуті обгортки від морозива – це була моя упаковка. Тоді я вирішила, що більше не хочу робити сміття. Саме в той момент я будувала офіс для своєї графічної студії в купленому приміщенні. За порадою звернулася до однокурсників, які займалися інтер’єрним дизайном. Запропоновані ними планувальні рішення були далекі від мого розуміння комфорту, функціональності та якості простору. Час не чекав, врешті-решт, прямо на підлозі я намалювала проект свого офісу. Так все і почалося.

Ф. Є. Що з освіти виявилося дійсно цінним у твоїй нинішній професії?

О. Ф. На мій погляд, академічна освіта допомагає отримати базову інформацію і вибудувати фундамент. Найцінніше, що особисто я отримала під час навчання – це знайомство з викладачами, справжніми майстрами своєї справи. Кожен з них ставав для мене цілим всесвітом. Саме вони сформували мене як особистість, за це я дуже вдячна своїм інститутам. А талант – він завжди від природи, і твоя задача розвивати його.

Ф. Є. Мені здається, твій досвід в графічному дизайні вплинув на те, як ти робиш інтер’єри. Я аналізувала цей феномен: наприклад, Олег Волосовський якийсь час працював театральним художником – і це простежується в усіх його об’єктах! В кожному твоєму об’єкті є графіка і вміння правильно працювати з кольором – так, що вся картинка працює. Це помітно, це робить твої роботи унікальними.

О. Ф. Спасибі, дуже приємно це чути. Думаю, будь-який досвід накладає свій відбиток. Графікою я почала займатися в 15 років і наступні 15 років була повністю занурена в цей процес. Навчалася, працювала, а зароблені гроші вкладала в свій розвиток. О 8 ранку я вже була в студії, йшла до дому, в кращому випадку, після опівночі. Але робота не була тягарем, мені це дійсно подобалося!

Графічний дизайн дає чітке розуміння структури. Колись мій улюблений професор Сергій Сєров сказав: «Дивись на все, що робиш, не плямами, які малюєш, а порожнечею, що залишилася на аркуші». І я завжди дотримувалася цій поради. Коли перейшла від графіки до інтер’єрів, довелося боротися з собою. Текстура, фактура, тактильні відчуття – все було для мене новим і заважало побачити загальну картину, побачити саме цю порожнечу.

Ф. Є. Сьогодні ти відома своїми роботами в дуже вузькому і складному сегменті – проектуванні смарт-просторів, тобто зовсім невеликих квартир. Який найменший об’єкт тобі доводилося робити? І наскільки це фінансово вигідно, адже в Україні клієнт платить за квадратний метр?

О. Ф. Найскромніший по метражу об’єкт, над яким я працювала – одеська квартира для студента, площею 17,3 кв. м. Робота з подібними просторами справді вимагає спеціальних знань. Що стосується вартості, сьогодні я виставляю прайс за об’єкт. Такий підхід – стандартна європейська практика. Будь-яке житло, незалежно від площі, забирає приблизно однакову кількість часу та зусиль, в такому випадку вираховувати метри нерозумно. До того ж, багато що залежить від клієнта: трапляються як легкі, так і дуже складні замовники. І навіть коли завдання здається простим, його рішення віднімає море енергії.

Ф. Є. Тобі не набридло бути “актором однієї ролі”?

Е. Ф. Я намагаюся від цього піти, але впевнена, що бренд та піар повинні йти за продуктом, а не навпаки. Тому, щоби зробити ребрендінг, я беруся за нові проекти, і це не тільки житлова нерухомість. Мій перший великий об’єкт трапився в 2017 році. Це був будинок в Карпатах. Коли ми його закінчили, він зайняв перше місце на конкурсі Спілки Архітекторів України. Також нещодавно ми спроектували стоматологічну клініку для нашого замовника з США. Не встигли її реалізувати, як інтер’єр переміг в конкурсі «Інтер’єр року 2019». На цьому, звичайно, не зупиняємося і зараз у нас в роботі кілька великих об’єктів. Але про них я розповім пізніше.

Ф. Є. Скільки об’єктів одночасно ти в змозі вести, і яких?

О. Ф. Коли я беру новий проект, я повністю в нього поринаю. Всі мої думки в цей момент тільки про нього. При цьому Fateeva Design паралельно може працювати над трьома або п’ятьма об’єктами. Але важливо відзначити, що всі вони повинні бути на різних стадіях реалізації. Одного разу нам довелося одночасно вести п’ять інтер’єрів, які перебували приблизно на одному етапі. У той момент у мене навіть промайнула думка піти з професії. Це занадто складно для невеликої майстерні, на зразок моєї.

Ф. Є. Як ти зараз відчуваєш ставлення до себе колег по цеху? Воно змінилося?

О. Ф. Звичайно змінилося! Мені дуже приємно, коли колеги, що працюють з громадськими приміщеннями, рекомендують мене своїм замовникам, як одного з кращих дизайнерів житлових просторів. Дуже приємно, коли запитують ради. Я би сказала, що до мене почали ставитися м’якше, але архітектурне середовище, наше оточення, кардинально не змінилися, і це мене засмучує.

Ф. Є. Хто з колег близький тобі за своїми ідеями, роботами?

О. Ф. Концептуально мені дуже подобаються роботи Ольги Вуд, хоча своє житло я уявляю інакшим. Із задоволенням слідкую за роботами Олександріни Лукач. Дуже приваблює її увага до деталей, я вчуся цьому від неї. З точки зору графічної картинки мені подобаються об’єкти Володі Непийводи та Діми Бонеско. Обожнюю Олега Волосовського за його здатність постійно створювати нову сценографію в просторі. Є талановита молодь, чиї роботи мені симпатичні.

Ф. Є. Чи є хто-небудь, про кого би ти думала: «Це як я, тільки краще!»

О. Ф. Я не звикла себе з кимось порівнювати. Зазвичай відзначаю близькі мені дизайн-прийоми. Останнім часом захопилася інтер’єрами готелів, це саме та сфера, в котрій я хочу себе реалізувати. Тому намагаюся якомога більше подорожувати по світу. Колись у поїздці ми жили в бутік-готелі у центрі Парижу – чудове місце. В мене було відчуття, що його оформлювала я, тільки у старшому віці. Виявилося, що господар цього готелю – паризький декоратор. Подібне відчуття я пережила, коли ми поїхали до Роттердаму на відкриття готелю, спроектованого іспанкою Терезою Сапєй. Мене вразила її відверта робота з кольором – я раптом зрозуміла, що теж так можу, просто потрібно бути сміливішою! Крім колористики, в інтер’єрі цього готелю все було продумано, зручно і на своїх місцях.

Ф. Є. Що для тебе успіх?

О. Ф. Успіх – для мене це можливість робити те, що ти хочеш і любиш. Думаю, якщо людина дотримується свого покликання, в неї є всі шанси стати успішною.

Ф. Є. Твоя майстерня працює виключно з сучасним інтер’єром. Це твій вибір або запит замовника?

О. Ф. Класики в чистому вигляді давно не існує. Сьогодні такий підхід здається трохи нудним. Але, як і раніше, інтер’єри складаються з трьох компонентів: особистості клієнта, потенціалу простору, його плюсів, недоліків та бачення дизайнера. З власного досвіду можу сказати, що успішні проекти виходять лише в тому випадку, якщо замовник вибирає дизайнера, визначає бюджет і далі повністю довіряється професіоналу.

Ф. Є. Але, якби тобі сьогодні запропонували зробити класичний особняк, це було би цікаво?

О. Ф. Надмірну «махрову» класику я в роботу, зрозуміло, не візьму! Також я не беруся за об’єкт, якщо клієнт не готовий до особистої трансформації. Але в цілому мені було би цікаво, тому що це виклик, це розширення моїх кордонів і можливостей.

Ф. Є. Олено, твоя майстерня – повного циклу, ви видаєте всю робочу документацію. У зв’язку з цим маю два питання. Скільки людей працює в майстерні? І хто відповідає за те, щоби вся проектна документація відповідала всім нормам? Наскільки серйозно ви до цього ставитеся, враховуючи, що ти все-таки не є архітектором за освітою?

О. Ф. Я ніколи не чіпаю несучі конструкції та все, що пов’язано з безпекою. Наша студія – сімейна, ми все робимо вдвох. Вузькопрофільні спеціалісти долучаються на етапах візуалізації і реалізації проекту. Це наша принципова відмінність від багатьох майстерень. Деякі проекти ми доводимо до фінішу. Якщо взялися за цей процес, суворо контролюємо і будівельні роботи, і меблеву комплектацію. Від етапу реалізації багато в чому залежить, вдасться об’єкт або буде зіпсований. Поки що Fateeva Design працює за таким сценарієм, але можливо з часом щось зміниться.

Ф. Є. Ти дуже активна як медійна постать, часто читаєш лекції. Скажи, ти не боїшся ділитися своїм досвідом, своїми напрацьованими прийомами?

О. Ф. Забавно спостерігати, як деякі лектори повторюють теми і назви лекцій, які я прочитала раніше. Можна сказати, що мене вже цитують! Коли я була молода і зелена, займалася на курсі відомого каліграфа Євгена Добровінського. Одна з моїх знахідок здалася мені геніальною, і я запитала у викладача: «А ви не боїтеся, що я вас наздожену і пережену?» Добровінський відповів: «Оленочко, припустимо, що ти така ж талановита, як і я. Така ж працьовита, і що твій шлях у професії буде таким же вдалим. Але дистанція між нами довжиною в 50 років досвіду ніколи не дозволить тобі мене наздогнати». (сміється). Так, останнім часом мене часто повторюють, але я спокійно до цього ставлюся. Можна вкрасти частину мого проекту. Але цінність будь-якого інтер’єру в його ідеї і цілісності рішення, майстерність скопіювати неможливо.

Ф. Є. Тебе часто друкують зарубіжні видання, ти щось робиш для цього або вони знаходять тебе самі?

О. Ф. Є топові видання, які я дуже люблю. Вони першими отримують фото нових об’єктів від Fateeva Design. У 99% випадків редакції забирають проект в роботу, і, якщо потрібно, я надаю право першого друку. Буває і так, що журнали без попиту передруковують мої інтер’єри, не погоджуючи при цьому інформацію. І, звичайно, якщо об’єкт гідний, інтернет-публікації контролювати неможливо – вони поширюються, як вірус.

Ф. Є. Чи є в тебе партнери, яких ти могла би похвалити?

Е. Ф. В нашій справі дуже багато залежить від людського фактора. Я працюю не з фабриками, а з людьми, представниками цих фабрик. Я приходжу не в магазини, а до конкретних менеджерів. Мені дуже приємно працювати з підбору керамічної плитки з Ірою Хінейко. Коли я створюю об’єкт і мені потрібно щось особливе, відправляю їй свої начерки – і вона розуміє мене з полу-ескізу. Якщо говорити про меблі, коли бюджет дозволяє використовувати дорогий предметний ряд, звичайно, я прийду до вас, до салону DAVIS CASA. Для мене принципово важливо, як постачальник вирішує конфліктні ситуації і дотримується гарантійні зобов’язання. Сервіс – це основа.

Ф. Є. Ти професіонал, але ти ще й жінка. Це допомагає в роботі чи заважає?

О. Ф. Допомагало, коли я тільки починала напрацьовувати професійні навички. Можливо, чоловіки і зараз ставляться до мене м’якше, але вони приходять до мене в першу чергу за продуктом.

Ф. Є. Як будь-яка людина, ти маєш свої сильні і слабкі сторони. Які якості допомагають в професії, а які заважають?

О. Ф. При своїй зовнішній м’якості, я дуже вольова людина. Ця якість зберіглася з часів моїх занять професійним спортом. Завжди працюю на результат і, якщо в мене є мотивація завершити ще не зіпсований замовником проект, не дивлячись на обставини, я це зроблю. Одна з якостей, яке заважає і допомагає одночасно – категоричність. Через неї багато хто ставиться до мене обережно, але у відповідальні моменти впевненість у собі дозволяє не допускати помилок. Моя емоційність також має позитивні і негативні сторони. Я добре відчуваю простір, людей, переживаю усе, що відбувається навколо, і переробляю це в творчу енергію. Хоча іноді переживань стає занадто багато.

Ф. Є. І останнє запитання: які соціальні проекти ти підтримуєш?

О. Ф. Архітектори не можуть створювати замкнутий світ. Обмежений ідеальний простір не має цінності, якщо все, що його оточує, має деструктивний настрій. Я вважаю, що в Києві відбувається тотальне архітектурне і екологічне руйнування міста. Спілкуючись із зарубіжними урбаністами, я чую одне й теж саме питання: «Як потім все це відновлювати?» Є зміни, які ведуть до точки неповернення. Хороший приклад – Нью-Йорк, через припущені раніше помилки це місто вже неможливо зробити комфортним для життя.

Мене жахають темпи знищення зеленого Києва. Я тут народилась. Я пам’ятаю часи, коли Київ був прекрасним місцем для життя, роботи і творчості. Поруч із моїм будинком знаходиться набережна Дніпра, урочище Горбачиха. Я виросла в оточенні природи. Зараз компанія «КАН» має намір забудувати зелені зони, які ще зберіглися, черговими житловими комплексами. Я, наприклад, не можу зрозуміти, як майстерня «Архиматика» взяла до роботи проект, що знищує Горбачиху – унікальну територію, яка охороняється законом і людьми? Це об’єкт природно-охоронного та історико-культурного фондів, він охороняється Бонською і Бернською міжнародними екологічними конвенціями, охороняється Червоною книгою України.

Ф. Є. Як з цим боротися?

О. Ф. Забудовники не змогли би реалізувати жодного подібного об’єкта, якби архітектори відмовилися проектувати руйнуючи наше місто і його екосистему будівлі. На жаль, і в нашій професії є непорядні люди, які заради грошей готові знищувати довкілля й культурну спадщину. Мене також вражає мовчання всіх, хто займає високі посади в містобудівні ради. Ці люди можуть жити по сусідству з зеленими зонами, але не хочуть відстояти і зберегти те, що знаходиться за парканами їхніх будинків. Все, що відбувається у Києві – це провина архітектурного ком’юніті. Думаю, колегам по цеху пора усвідомити, наскільки відповідальна наша професія.

Ф. Є. Ти молодець, але якщо не буде позиції влади і системних рішень…

О. Ф. Такі ситуації показують всьому цивілізованому світу, чи спроможна Україна виконуватиме взяті на себе міжнародні зобов’язання або ж для керівництва країни в пріоритеті корупція та інтереси приватних забудовників. В усьому світі питання екології з кожним днем ​​стає все більш пріоритетним. Люди не хочуть перетворитися в музейні експонати, на зразок вимерлих мамонтів. Судячи з хаотичній забудови нашого міста, з його нового генерального плану, знищення і закочування в бетон зелених зон, ми рухаємося в протилежному напрямку. І тільки від особистої позиції кожного з нас залежить, чи буде політична воля на зміну курсу, на збереження природних фондів столиці.

Ф. Є. Дякую за твою соціальну позицію, це дуже важливо. Бажаю тобі успіхів, щоб ти змогла змінити амплуа і робила те, що тобі хочеться.

О. Ф. Завдяки соціальним проектам я можу робити набагато більше, ніж просто створювати зручні для життя, фотогенічні, просторі квартири. Я хочу подарувати нашим людям відчуття комфорту за межами їхніх будинків, з яким багато хто до цього не був знайомим. Світ набагато яскравішій, багатшій і різноманітніший, ніж ми звикли думати. Україна може стати таким місцем. Я хочу цього і знаю, як це зробити!