О. О. — Олексій Образцов — Керівник архітектурного бюро «АрхОбраз».

А. О. — Антоніна Образцова — Архітектор архітектурного бюро «АрхОбраз».

Ф. Є. — Фаїна Єренбург — Арт-директор бренду DAVIS CASA.

Ф. Є. Олексій і Тоня, доброго дня! Ваша майстерня була заснована в 2002 році. Олексій, ти пішов у власний бізнес відразу після інституту чи ні? Що можна вважати твоєї інтернатурою?

О. О. Після закінчення інституту я близько двох років пропрацював у фірмі «Дольник і К». Я не ставився до цієї роботи як до інтернатури, скоріше я реалізовував свою мрію займатися улюбленою справою. Невеличка заробітна плата і біла заздрість до “дорослих” архітекторів, які займаються серйозними речами і головне: бажання створювати щось значне та своє (можливо ще не до кінця усвідомлене) спонукали мене і мого напарника, Костянтина Марахова, разом взятися за підробіток. Незабаром ми пішли в самостійне плавання. Після двох років боротьби за виживання я отримав перше велике замовлення. Для його виконання було необхідно підписати договір, отримати ліцензію на право займатися проектуванням та інше.

Ф. Є. В Україні не встановлено проходження інтернатури після закінчення ВНЗ, хоча західний підхід – коли архітектор, перш ніж пускатися в самостійне плавання, повинен якийсь час попрацювати під керівництвом досвідчених фахівців – здається мені більш правильним. Працюючи у Дольника, ти навчився чомусь корисному?

О. О. Там я познайомився з творчістю провідних світових архітекторів: Маріо Ботте, Майкла Грейвза, Рікардо Бофілла, Тадао Андо та ін. Я побачив, як організовано архітектурне бюро, які творчі методи використовуються при вирішенні проектних завдань, почав глибше освоювати комп’ютерні програми, придбав навички ескізного і робочого проектування. Мені випала честь працювати поруч з архітекторами, конструкторами і фахівцями інженерних спеціальностей, справжніми професіоналами цієї справи.

Ф. Є. Скажи, будь ласка, на вашому сайті сформульовано твоє професійне кредо: «Натхненна доцільність». Що це означає для тебе, і про що це повинно говорити замовнику?

О. О. В основі наших проектів лежать певні логічні побудови, але цього недостатньо для хорошого результату.

Ф. Є. Тобто ви вкладаєте в них своє натхнення?

О. О. Так. Саме про це наше професійне кредо може повідомити замовнику.

Ф. Є. Наскільки я розумію, для тебе дуже важливо, щоб все, що пов’язано з певним проектом, мало певну логіку, якийсь сенс, доцільність.

А. О. Суха доцільність – це нудно (сміється).

О. О. Гарна архітектура і дизайн являються втіленням доцільності. Щоб доцільність була не такою сухою, ми її трохи «підмочуємо». Займаємося цим, щоб надати нашим творам індивідуальності. Процес може виглядати наступним чином: ми ретельно формулюємо проблематику і завдання, підбираємо інструментарій та аналізуємо наявні матеріальні компоненти для вирішення. Постійно задаємося питанням: як можна змінити простір у кращій бік? І що значить «кращій» у кожному конкретному випадку? Далі пробуємо з’єднувати елементи в функціональну композицію – тоді або у нас відразу виходить відмінний результат, або доводиться починати весь процес спочатку, вносячи зміни до тих пір, поки не буде досягнуто бажаного результату (сміється). Проект має право на життя, коли доцільне рішення збагачується паралельним нематеріальним змістом, певною історією або інтригою.

Ф. Є. Скільки людей працює у вашій майстерні?

О. О. На сьогоднішній день нас 14 чоловік, архітекторів. Виконуючи функції генерального проектувальника, наша організація часто залучає до роботи інженерів суміжних спеціальностей.

Ф. Є. Ти керуєш майстернею, а чим займається Тоня? Яка її роль, крім того, що вона твоя чудова дружина?

О. О. Антоніна – самостійна творча особистість, у якої є свої амбіції, свої підходи до вирішення завдань і свій внесок в ті об’єкти, в яких вона бере участь. Сьогодні вона є основним партнером в розробці проектів дизайну інтер’єрів. Креативність і надійність – найбільш яскраві якості Антоніни. На додаток до всього сказаного, особисто мені на роботі вона просто не дає «скучити» (сміється).

А. О. Ми еволюціонуємо, але в майстерні робота над різними об’єктами йде паралельно. І кожен веде кілька об’єктів одночасно, при цьому в нас немає чіткого поділу на архітектуру і дизайн.

Ф. Є. Олексій, ти працюєш з усіма клієнтами і присутній на всіх переговорах? Або ж частину клієнтів ведеш ти, іншу частину – Тоня, третю – ваші співробітники?

О. О. На сьогоднішній день я виступаю в ролі головного архітектора майже в усіх проектах нашого бюро (хоча я сподіваюся, що ця ситуація зміниться). У кожному проекті є провідний фахівець, з яким ми разом щільно працюємо над об’єктом. Як правило, на зустрічах із замовником ми присутні разом.

Ф. Є. Виходить, що структура вашого бізнесу ближче до вертикальної моделі, у всіх проектах ти є gap’ом. Чому ти хочеш відійти від цієї практики, це перестало бути цікавим? Або, можливо, це гальмує розвиток твоїх колег по майстерні?

О. О. Пару років тому наш колектив складався з семи архітекторів, але тепер, коли ми розширилися, набагато ефективнішим було би делегувати частину повноважень. У нас є амбітні члени команди, які з великим ентузіазмом беруть на себе відповідальність.

Ф. Є. Я розумію, але справа в тому, що майстерня «АрхОбраз» асоціюється з тобою, як з лідером. І коли клієнт шукає архітектора і дивиться об’єкти на вашому сайті, він розраховує, що його об’єктом будеш займатися саме ти. Тому я не дуже розумію, яким чином ти будеш делегувати повноваження. Для цього тобі потрібно просувати особливо талановитих хлопців, щоб їх імена і досягнення були так само відомі широкому загалу.

А. О. Олексій дуже хоче поділитися своєю славою, але замовники дійсно приходять саме до нього. Ми однодумці, працюючи спільно, ми розвиваємося, кожен вносить у спільну справу щось своє, але все одно це бренд Олексія Образцова, за минулі 15 років ми від цього не пішли, і я думаю, що не підемо.

Ф. Є. Цікаво, що у вашому колективі жінок набагато більше, ніж чоловіків. На сайті я побачила, що в майстерні працюють лише троє чоловіків, включаючи Олексія. Чому так виходить, мабуть жінками легше управляти?

О. О. Це, напевно, тому, що мені подобаються жінки, я – підкаблучник (сміється). Якщо говорити серйозно, наш колектив сформований на основі високих професійних якостей членів команди та на людській сумісності.

Ф. Є. Це нонсенс, вважається, що цю професію приватизували чоловіки, з відомих архітекторів-жінок тільки Заха Хадід змогла отримати Прітцкерівську премію, більше – ніхто. Але якщо спуститися на сходинку нижче…

О. О. Мені складно оцінювати нашу команду з точки зору такої ієрархії. Вся наша діяльність заснована на прагненні створювати і реалізовувати якісні індивідуальні проекти. Щоб пояснити цей нонсенс, пропоную вважати, що професію архітектора в нашому бюро приватизували жінки. Можливо, мине небагато часу, і ситуація на вершині світової піраміди радикально зміниться! (Сміється).

Ф. Є. Ми живемо в реальному світі, в реальній країні, в конкретний час. І архітектура, як одна зі складових нашого життя, не може відрізнятися у кращій бік від усього, що нас оточує. Хотілося би – але не виходить.

О. О. Я вважаю, ми повинні займати агресивно-творчу позицію.

Ф. Є. Саме про це я й хотіла з тобою поговорити. Ти належиш до архітекторів середнього віку, і мені здається, що ти дуже активний в усіх сенсах. Ти намагаєшся робити свій внесок в реорганізацію нашого міста. Наприклад, твій проект реконструкції Річкового порту або чудовий проект Голландського кварталу. Крім того, у тебе є прекрасні ініціативи, пов’язані з архітектурним середовищем, які об’єднують твоїх колег і однодумців.

О. О. Мені здається, я реалізую якусь свою внутрішню програму, намагаюся поділитися тим, чого не вистачало мені самому на певних стадіях розвитку. Наприклад, щорічно, за підтримки викладачів, я влаштовую цикл відкритих лекцій в архітектурній академії Дніпра. Цей захід ми назвали «Архітектурною практикою». Цю ініціативу підтримують багато колег-архітекторів.

Ф. Є. Можеш назвати імена?

О. О. Усіх відразу не згадати. З моїх ровесників – Ольга Подушкіна, Сергій Філімонов, Валерій Кузнєцов, Юрій Базаренко; хлопці молодшого віку – Євген Васильєв, Олексій Валентіра, «Своя Студія»… список постійно поповнюється. В рамках діяльності Спілки Архітекторів Дніпропетровської області, ми з групою активістів організуємо щорічний воркшоп або студентський конкурс. В останні два роки комплекс таких заходів перетворився в архітектурний фестиваль, що отримав назву «Міста України».

А. О. Тепер він став не регіональним, а всеукраїнським.

О. О. На День Архітектора ми проводимо архітектурну конференцію, збирається кілька футбольних команд, і ми граємо для свого власного задоволення. У нас є перехідний дерев’яний Кубок архітекторів, виготовлений Сергієм Дацинько. У цьому році на конференцію та турнір хочемо запросити голландських архітекторів.

А. О. В перший день, як правило, ми проводимо футбольний турнір, а в другої половині дня або ж наступного дня – архітектурна конференція і спілкування.

Ф. Є. Хто виграв Кубок під час останнього Дня архітектора?

О. О. Молодь наступає нам на п’яти, перемогла команда «Нестримні» з Дніпра (капітан Євген Васильєв).

Ф. Є. Це дуже класно, що ви маєте спільні захоплення та інтереси, окрім архітектури! А що собою являє фестиваль для студентів «Стіл Фрідом»? Ти входиш до журі?

О. О. Це всеукраїнський конкурс. За його умовами конкурсанти розробляють пропозиції для конкретного майданчика з використанням сталевих конструкцій. Архітектори, чиї проекти увійшли в ТОП-10, представляють їх на суд публіки. Журі, яке складається з архітекторів і підприємців у сфері будівельного бізнесу, задає спікерам питання та виставляє оцінки за проекти. Завдяки цьому молоді архітектори отримують досвід близький до реальної практичної діяльності.

Також я маю честь бути членом журі молодіжного міжнародного конкурсу «Archivision», який влаштовує компанія Knauf. Дізнатися про сучасні німецькі будматеріали, приміряти їх до своїх проектів – це дуже корисно для молоді. Супутні конкурсу лекції та семінари, неформальне спілкування надають цій події більшої ваги.

Далі буде…