Н. О. – Наталія Олексієнко – Керівник архітектурної майстерні «Еволюційна Архітектура».

Ф. Є. – Фаїна Єренбург – Арт-директор бренду DAVIS CASA.

Ф. Є. Останнім часом ти багато говориш про, так звану, доповнену реальність. Що надає цей інструмент замовнику в процесі проектування?

Н. О. Еволюційна архітектура використовує нові розробки в сфері IT-технологій, це дає нам багато нових можливостей. Це один з інструментів для того, щоб наш замовник ще тісніше міг доторкнутися до реальності, яка на нього чекає.

Ф. Є. Існує безліч способів візуалізації, але що конкретно дає «доповнена реальність»?

Н. О. Ми можемо все побачити буквально в себе на долоні, але це відрізняється від віртуальної реальності. Фізично ми залишаємося в звичайній обстановці, але маючи в руках телефон, ми можемо пройти по планам нашій квартирі, побачити все в об’ємі. Я не можу сказати, що це дає повний доступ до реальності, але що нам потрібно в роботі з замовником: щоб зі свого звичного стану він подивився під іншим кутом на ті речі, які ми пропонуємо. Доповнена реальність змінює кут зору. Новий погляд, під іншим кутом – це наша технологія і новий напрямок нашої  роботи, окрім архітектурного проектування, дизайну інтер’єрів, предметного і ландшафтного дизайну, якими ми займаємося. У нас є ряд проектів, які відносяться до цього напрямку. Перший з них – платформа Urban Tech Ukraine. Стенди, які ми робимо, наші акції на виставках, привертають безліч людей, їх захоплює ідея подивитися на речі під іншим кутом.

Ф. Є. Це цікава тема, тому що людина завжди схильна йти шляхом найменшого опору (таким чином влаштований наш мозок), прямуючи за динамічним стереотипом. Ви намагаєтеся впровадити інструмент «додаткової реальності» як технологію, хочете вплинути на відчуття людини, щоб вона змінила свій погляд на речі? У мене це багато в чому асоціюється з сучасним мистецтвом. Воно може подобається чи ні, але це цікавий і корисний досвід. Буде цікаво зустрітися з тобою через деякий час, щоб дізнатися, куди вас привів цей напрямок.

Трохи відійдемо від філософії, поговоримо про соціальні аспекти. Ви працюєте як юридична особа або як приватний підприємець?

Н. О. І те, і те. Я є членом Спілки художників України з 1995 року, а також членом Союзу архітекторів України з 2009 року. Насправді не так вже й просто домогтися того, щоб професійне співтовариство сприймало тебе всерйоз. СПД був оформлений в 2001 році, потім в 2005 році, після перейменування, ми стали ТОВ.

Ф. Є. Юридичне оформлення підвищує відповідальність в твоїй діяльності?

Н. О. Відповідальність стосується, скоріше, отримання всіх ліцензій. Але я завжди тричі подумаю, перш ніж підкладати свої ліцензії під об’єкти, бо земля в Україні не продається, а оформити землевідведення у відповідності з усіма вимогами є великою проблемою. Я вважаю, що архітектурну діяльність потрібно оформлювати, бо це велика відповідальність. За кожним словом в робочій документації, за кожним кроком стоять фундаментальні знання та цілий пакет документів. Мене дивує, що сучасні випускники цього не розуміють, чомусь в навчальних закладах не акцентують увагу на тому, що професія архітектора – це величезна відповідальність, в тому числі, і за людські життя.

Ф. Є. Що для тебе є успіх? Кожен розуміє його по-різному.

Н. О. Успіх включає багато складових. Це і визнання, але визнання, на мою думку, має виражатися в нових можливостях. Тобто успіх – це можливість створювати те, що ти хочеш, з мінімумом обмежень.

Ф. Є. Як сприймають вашу майстерню колеги, партнери з якими ви працюєте на об’єктах? З вами легко? Чи може виникали якісь конфлікти, непорозуміння? Можливо, ви занадто суворі або дуже вимогливі?

Н. О. До нас приходять клієнти, які нас шукали, стежили за нашими роботами і вже хочуть мати з нами справу, це не випадкові люди. Це їхній усвідомлений вибір, це наші однодумці. З приводу суміжників, я ніколи не вступаю у конфлікти на об’єкті, хоча при необхідності мертвого можу підняти, щоб він зробив те, що потрібно. Не знаю, скільки в мене однодумців серед архітекторів… єдине, за чим я стежу, це за публікаціями в спеціалізованих виданнях, беру цю інформацію до відома.

Ф. Є. Ти захопилася створенням невеликих фільмів про свої об’єкти. Чому саме кіно, і яка твоя роль: ти сценарист, режисер або все разом?

Н. О. Це авторське кіно, де я можу бути і режисером, і сценаристом, і директором картини. До процесу залучено певну кількість людей, це дуже цікава спільне творчість. Архітектура – безмежна, і краще, ніж кінематограф, це ніщо не відобразить. Коли я зрозуміла, що я хочу займатися об’ємною творчістю, не тільки дизайном, але й архітектурою, в одному з підручників, який мені попався, було написано, що першим твором кінематографа в історії людства був Парфенон. Це мене вразило і стало поштовхом для творчості на всі часи. Кіно – для мене це спосіб популяризації нових ідей в архітектурі.

Ф. Є. В твоїх міні-фільмах є сюжет, герої, драматургія. Як це відбувається, ти вирушаєш на місце без готового сюжету або заздалегідь продумуєш все до дрібниць?

Н. О. Я маю загальну ідею фільму, але всі деталі зазвичай складаються в одне ціле вже на місці. Мені подобається утопічна теорія Піфагора про те, що наш Всесвіт – це величезний монохорд, і як людина з нею взаємодіє, так вона і звучить. Наш останній об’єкт предметного дизайну світильники L-lights якраз присвячений цій ідеї – що ти створюєш щось, що є одним з молоточків цього монохорда.

Ф. Є. Ти людина, зі своїми звичками, характером, захопленнями. Як це відбивається на бізнесі, на відносинах з колегами?

Н. О. Безумовно, я люблю, щоб все було включено і працювало. Мені подобається взаємодія, творення, коли світ перетворюється. Мені подобається, коли механізм запущений. Я не люблю поверхневе спілкування. У мене є звичка, чисто жіноча: я все намагаюся кудись або до чогось застосувати. Якщо чогось більше, ніж два, я вважаю, що це вже якась система. Але іноді це не спрацьовує і приводить тільки до втрати часу.

Ф. Є. Скільки об’єктів одночасно може вести ваша майстерня?

Н. О. Близько 10 об’єктів на різних стадіях, плюс наш п’ятий напрямок – «погляд під іншим кутом». Я залучена в роботу над кожним проектом, я не можу їх комусь віддати, це неможливо. Я не сприймаю розмір об’єкта як перешкоду, для мене немає різниці між маленьким і великим.

Ф. Є. Який був найбільший об’єкт, котрий ти робила?

Н. О. Це було ціле містечко на 9 гектарів.

Ф. Є. Ким з партнерів по интер’єрному ринку ти задоволена? Кого би ти могла порекомендувати своїм колегам та клієнтам?

Н. О. Для мене, як гіпервідповідальності особи, надійність і відповідальний підхід є ключовими факторами. Але при цьому наші партнери повинні представляти найкраще з кращого, новіше з нового, забезпечуючи виняткову якість. Якщо говорити про меблі і предмети інтер’єру, це, безумовно, бренд Davis Casa, якщо про сантехніку та плитку – «Імперія Дизайну». Порушуючи тему світла, не можу не згадати Галерею гаражного дизайну «Тіні та відтінки». Якщо хочете зробити «розумний будинок» – звертайтеся в Power Project, опалення – в Innovation Hitting Technology. Кухні зазначу окремо, з усіх італійських брендів я віддаю перевагу bulthaup. По декоративній обробці ми працюємо з компанією «Фактура UA».

Ф. Є. У чому ти бачиш розвиток для себе особисто і для своїх співробітників?

Н. О. Мені хочеться, це моя мрія та ціль, щоб архітектура і проектувальники, її творці, були затребуваними, щоб їхню роботу цінували. На жаль, зараз це не так… Без традиційного мегапрофессіонала, незважаючи на все комп’ютерне забезпечення, нічого дійсно гарного не вийде. На сьогоднішній день високий статус цієї професії нівелювався, ніхто з працюючих у цій сфері, не відчуває власної цінності. Я прагну зробити все для того, щоб у кожного мого співробітника була впевненість, що наша професія – елітна, причому не тільки на матеріальному рівні.

Ф. Є. І останнє запитання, чи є які-небудь соціальні проекти, які тобі цікаві?

Н. О. Я вважаю дуже важливим розвиток інтересу до архітектури у дітей. В минулому році наша майстерня організувала новорічне свято для дітей на архітектурну тематику, також я брала участь в майстер-класах, які проводяться в дитячій архітектурної студії Архікідс – це колосальний досвід. Мені хочеться донести до людей ідею архітектури, як наймогутнішого інструменту для створення майбутнього.

Ф. Є. Дякую тобі, Наташо, за цікаве інтерв’ю.