Ю. М. – Юлія Мартиненко – Дизайнер, співзасновник архітектурної майстерні SVOYA STUDIO

А. М. – Артем Мартиненко – Дизайнер, співзасновник архітектурної майстерні SVOYA STUDIO

Д. С. – Денис Соколов – Дизайнер, співзасновник архітектурної майстерні SVOYA STUDIO

А. С. – Антон Соколов – Архітектор, співзасновник архітектурної майстерні SVOYA STUDIO

Ф. Є. – Фаїна Еренбург – Арт-директор бренду DAVIS CASA

Ф. Є. Ви маєте досить вагомий список досягнень. З моєї точки зору, дві найбільш вагомі нагороди – це Red Dot Award 2016 року та Red Dot Design Ranking 2018 року. В Україні небагато майстерень, в яких було би два Red Dot. Крім того, ваші перемоги на конкурсах. Скажіть, вам вдалося якось монетизувати ці досягнення?

А. С. Напевно, тільки в популярність, не в гроші.

Д. С. Перший Red Dot ми отримали за дизайн кухні, той продукт більше спрацював як іміджевий.

Ю. М. Це досягнення – наша інвестиція у майбутнє, на це було витрачено дуже багато зусиль та часу, але в цьому сенсі все окупилося.

Д. С. Це дуже серйозна професійна планка. У наших прайсових пропозиціях значки нагород стоять внизу, клієнти дивляться із шаною.

Ф. Є. А клієнти знають, що таке Red Dot?

Д. С. Деякі – знають. Одне з наших досягнень у тому, що клієнти приходять підготовленими.

А. М. Це те, до чого ми теж прагнемо: щоб людина мала розуміння, куди вона прийшла.

Д. С. Red Dot досить відомий, цей значок часто можна зустріти на побутовій техніці, споживач до нього звик, люди приблизно розуміють, що це означає.

Ф. Є. Вважається, що жінки при вирішенні конкретної задачі можуть запропонувати більше різноманітних рішень. Ви можете це підтвердити з власного досвіду?

А. М. Наші дівчатка більш гнучкі, ніж ми, однозначно. Якщо виникає ситуація, яка вимагає нестандартних рішень або складна в плані комунікації, вони справляються з цим краще. А щодо дизайнерських рішень, можна запропонувати дуже багато чого, але у студійній роботі важливо вчасно зупинятися, тому що можна витратити цей ресурс на інші проекти.

Ф. Є. Відома історія, що у великого Ллойда Райта був пунктик у роботі з замовниками: він забороняв замовникам будь-що змінювати в інтер’єрах, які він розробляв. Аж до того, що забороняв рухати меблі, навіть їздив з перевірками. Як ви ставитеся до ситуацій, коли замовник починає щось міняти у готовому проекті?

А. М. В наших реаліях це звичайна історія. Ми ревно до цього ставимося, але все ж досить лояльно. Ми висловлюємо нашу професійну думку, як це повинно бути, як це працює, але клієнтові жити у цьому просторі.

Д. С. Залежить від людини, бувають зворотні ситуації. Наші замовники поїхали жити до США, продали квартиру і забрали з собою картину, яка там висіла. І нові власники попросили, щоб ми знайшли їм точно таку ж картину.

Ф. Є. З чим, на вашу думку, це пов’язано? Чому вони починають все міняти?

А. М. Є кілька чинників. Іноді нам доводиться вмовляти клієнта відмовитися від якихось трендових речей, які довго не проживуть. Клієнт погоджується, але потім знаходить якусь свою «червону подушку», і кладе її на самому невідповідному місці. Таке буває, коли ми приходимо на фотосесію.

Д. С. Таке буває рідко. До фотосесії ми намагаємося все контролювати максимально. Ми не робимо проекти без авторського нагляду.

А. М. Більшість клієнтів зі смаком, вихованим нами або вродженим, навпаки, вдало доповнюють інтер’єр; вони можуть щось змінити, але все виглядає органічно.

Ф. Є. Наскільки я розумію, ваші клієнти зазвичай йдуть задоволеними?

А. М. Так, це наша репутація. Навіть якщо є якісь тертя, ми намагаємося їх нівелювати, щоб у клієнта залишилося хороше враження. Наші клієнти знають, що ми не кинемо їх навіть у найскладнішій ситуації.

Ф. Є. Зрозуміло. В інтернеті я знайшла дещо цікаве – якості, якими повинен володіти архітектор: посидючість, уважність, акуратність, самостійність, ініціативність, старанність.

А. М. Здається, жодна з цих якостей нам не підходить (сміються).

Ф. Є. Це людські якості, а є ще професійні! Здатність до конструювання, до колірного сприйняття, розвинений естетичний і художній смак, зорова і тактильна пам’ять. І ще два якості, які важливі не тільки для роботи, але й для комунікації з клієнтом. По-перше, стійкість до стресу. По-друге, здатність до створення образу за словесним описом і, навпаки, вміння описувати образи словами. Цікаво, хто з вас самий стресостійкий?

Д. С. Артем, напевно.

А. М. Так, мені часто трапляються примхливі клієнти.

Ф. Є. Добре, а хто може красиво описати своє бачення словами?

А. М. Можуть все, але дівчинки в цьому кращі, особливо Юля.

Ф. Є. Розкажіть про свій досвід в українському предметному дизайні. Чи вдалося пустити щось у серію? Роялті отримуєте? І чому ви не стукайте до західних виробників?

Д. С. Ми стукаємо (сміється). Вдалося запустити не один об’єкт. З відомих – це кухня, стільці, кераміка, світильники, дивани, ліжка. Є пара інших напрацювань. Роялті виплачують, але в кожного по-різному йдуть продажі.

А. М. Компаній надсилають звіти, від нас нічого не залежить.

Д. С. Є також невдалий досвід, з деякими компаніями, які не виконали свої зобов’язання, ми розірвали відносини. До західних виробників ми постійно стукаємо, але там чомусь дуже повільно йдуть всі процеси. Тому мені складно сказати, з ким у нас вже налагоджений контакт, а з ким – ні.

Ф. Є. В Україні є вдалий досвід. Комунікація Володі Каралюса з фабрикою FLOU. Вони дуже відкриті до співпраці з новими дизайнерами, зайдіть на їхній сайт. Спробуйте зв’язатися з ними, у вас дійсно класний дизайн!

Д. С. Як тільки з’являється новий предметний концепт, я займаюся розсиланням. Відгукуються багато, але поки що…

Ф. Є. Скільки об’єктів ви в змозі вести одночасно?

А. М. Ми порахували, що зараз ми маємо в активній фазі вісімнадцять об’єктів. Які проектуються, допроектуються або знаходяться на початковій стадії будівництва. Ще дев’ять об’єктів вже на виході.

Ф. Є. Це дуже багато! Скільки людей у ​​вас зараз працює?

А. М. Разом з нами, чотирнадцять. Можливо, найближчим часом з’явиться ще один. Це об’єкти різного розміру, від квартир на 100 квадратів до об’єктів на кілька тисяч квадратних метрів.

Ф. Є. Ви робите всю робочу документацію?

А. М. Повний цикл та авторський нагляд. Це правило нашої студії, за винятком, можливо, віддалених зарубіжних об’єктів. В нас є клієнт з Нової Зеландії, виходець з СНД, якому ми робимо концепт і базові креслення. Це будинок на схилі, дуже красивий, але як же повільно там все робиться!

Ф. Є. Ви приблизно знаєте, скільки серед ваших об’єктів громадських і скільки приватних?

А. М. Приблизно 70% приватних.

Ф. Є. А в скількох ваших об’єктах є дизайн та архітектура, і в скількох – тільки дизайн?

А. М. Архітектор у нас – Антон.

Д. С. Приблизно п’ята частина. Архітектури не багато, тому що ми робимо в основному приватні котеджі, приватні вілли. Найвдячніші об’єкти, в них багато творчості.

Ф. Є. У вас є хороші партнери, назвіть?

А. М. Є класні хлопці, але ніхто не застрахований від помилок, і ми теж. З останніх, з ким ми працювали по будівництву, дуже сподобалася «Домінанта», «Арта-група». Якщо говорити про постачання меблів, це DAVIS CASA, салон «Атре». Професійний світло – “Rio di Luci” і «Експолайт», коли є запит на професійний підхід.

Ф. Е. У вас є конструктори у штаті?

Д. С. Залучаємо, в нас є постійний партнер.

А. М. Важко щось радити, наш досвід може бути позитивним, а в когось може вистрілити абсолютно по-іншому. Бувають різні моменти, і виходять з них по-різному. Особисті якості власників мають значення, професіоналізм менеджерів. Ми багато працюємо з Борисовим, бувають накладки, але всі поставлені завдання виконуються.

Ф. Є. Змінився ваш клієнт за останній час?

А. М. За 11 років клієнт змінився кілька разів (сміється). По-перше, професія. Раніше це були чиновники різного рангу, з різних сфер. Зараз це частіше бізнесмени, IT-шники, молоді хлопці. Клієнти помолодшали, тепер вони вже молодші за нас. Нова формація має зовсім інші смакові переваги, інший досвід. Для нас це плюс.

Ф. Є. Як ви бачите розвиток – свій та своїх співробітників?

Д. С. Ми не хочемо масштабувати наш бізнес, намагаємося нарощувати якість продукту і кількість проектів. Розширювати вплив на інші країни.

Ф. Є. А як у вас з мовами?

А. М. Антон добре володіє англійською, я вчу. Тетяна взагалі поліглот. Щодо хлопців, наших помічників, вони теж ростуть разом з нашою студією.

Д. С. Кілька років тому ми трохи змінили концепцію, намагаємося не брати визуалізаторів, шукаємо людей, які можуть стати повноцінними дизайнерами. З’являються дуже цікаві молоді люди, з великими перспективами.

А. М. В наших інтересах, щоб співробітники росли, ставали вище нас на голову.  Тому ми намагаємося давати хлопцям час для самовдосконалення, розширювати їх світогляд.

Ф. Є. Звільняти доводилося? Хто це робить?

Ю. М. А як ви думаєте? (Сміється)

А. М. Так, звичайно цим займається Юля. Але звільнень було небагато. Зазвичай ми тягнемо до останнього, даємо людям другий, третій, четвертий шанс.

Ф. Є. Якісь соціальні проекти або хобі?

Ю. М. До нас в студію досить часто приходять учні шкіл та студенти. Нас запрошували проводити профорієнтацію, пояснити старшокласникам мову нашої професії, що в ній цікавого, розповісти про реальний стан справ на сьогоднішній день.

Д. С. Якщо говорити про дизайн, ми брали участь в спробах відновлення Філармонії. На безоплатній основі ми зробили проектну пропозицію реконструкції вестибюля і презентували її на перших зборах «Друзів філармонії».

А. М. Поки це просто візуальний ряд, щоб зрушити проект з місця. Є наш друг, бізнесмен, австрієць Томас Бруннер. Коли він побачив, в якому жахливому стані знаходиться у нас жива музика… З’явилася ідея зібрати однодумців. Сама по собі ця будівля дуже цікава, це один з перших бетонних монолітів в нашому місті. Ситуація там дійсно важка, але ми віримо, що «дорогу подужає той, хто йде».

Ф. Є. Спасибі всім вам за інтерв’ю!